головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Карпенко С.О., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Славкіної Марини Анатоліївни - на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року,

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі по тексту - ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію - Славкіної М.А. - звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 70/в, за умовами якого позивачем було надано відповідачу грошові кошти у сумі 95 000 доларів США терміном до 24 липня 2017 року включно зі сплатою 13 % річних за користування кредитом. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору станом на 19 серпня 2015 року за позичальником рахується заборгованість у сумі 163 190 доларів 03 центів США та 545 736 грн 10 коп. штрафних санкцій та плати за обслуговування кредиту, яку позивач і просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість станом на 19 серпня 2015 року за кредитним договором від 24 липня 2007 року у розмірі 163 190 доларів 03 центів США, що еквівалентно 3 604 438 грн 09 коп., а також штрафні санкції у розмірі 545 736 грн 10 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "ВіЕйБі Банк" відмовлено.

У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" - Славкіна М.А. - просить скасувати рішення апеляційного суду у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 24 липня 2007 року між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 70/в, за умовами якого банком було надано відповідачу грошові кошти в сумі 95 000 доларів США, що еквівалентно 479 750 грн., терміном до 24 липня 2017 року включно, зі сплатою 13 % річних за користування кредитом (а.с. 8-11).

Відповідно до розрахунку, наданого банком, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 19 серпня 2015 року становить 163 190 доларів 03 центів США, що еквівалентно 3 604 438 грн 09 коп., а також штрафні санкції у розмірі 545 736 грн 10 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем зобов'язання за кредитним договором не виконуються належним чином, утворилась заборгованість, тому наявні всі підставі для стягнення заборгованості.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив із того, що банк вже звертався до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за цим же договором, і судом ухвалено рішення про його задоволення, а тому подвійне стягнення однієї і тієї ж самої заборгованості за одним і тим же договором буде суперечити нормам матеріального права.

Проте повністю погодитися з таким висновками судів не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2011 року із ОСОБА_7 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" стягнуто заборгованість у розмірі 851 862 грн 65 коп. за кредитним договором від 24 липня 2007 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду у вересні 2015 року з позовом банк просив стягнути із відповідача заборгованість, спір про стягнення частини якої вже був вирішений рішенням від 20 грудня 2011 року.

Враховуючи те, що частина заявлених позивачем у вересні 2015 року вимог вже була предметом розгляду і щодо них було ухвалено рішення суду від 20 грудня 2011 року, то суд апеляційної інстанції встановивши щодо якої частини позовних вимог ухвалене це рішення та за який період, мав вирішити питання про закриття провадження у справі у цій частині, а щодо інших - встановлювати обставини щодо їх обґрунтованості та доведеності.

Разом з тим, враховуючи ст. 509, ч. 1 ст. 598 ЦК України, судом апеляційної інстанції не звернуто увагу на те, що ухвалення судом рішення про стягнення боргу, який не повернуто, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним зобов'язання та не позбавляє кредитора права вимагати покладення на останнього відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, зокрема, сплати процентів, пені до виконання зобов'язання.

Обов'язок сплачувати проценти за весь період фактичного користування грошима передбачений ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054, ст. 1056 ЦК України та умовами укладеного між сторонами договору.

Дані про те, що отримані відповідачем в якості кредиту кошти були повернуті або ж право на їх отримання останнім втрачене, в матеріалах справи відсутні.

Що стосується відмови апеляційним судом у стягненні процентів, то висновків щодо підстав відмови у задоволенні цих вимог ухвалене ним рішення взагалі не містить.

Крім того, апеляційний судом не з'ясовано, чи було видано виконавчий лист за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2011 року, чи був він пред'явлений до виконання і чи знаходиться на виконанні, а якщо ні, то чи не сплив строк пред'явлення його до виконання, оскільки відсутність у кредитора права вимагати примусового виконання судового рішення, яким стягнуто тіло кредиту, може вказувати на припинення зобов'язання між сторонами (ст. 598 ЦК України) на підставах встановлених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

З приводу наведеного апеляційний суд ніяких висновків не зробив, хоча вони впливають на вирішення спору по суті.

Наведені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому постановлена ним ухвала не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню.

Разом з тим, не може залишатися в силі і рішення суду першої інстанції, оскільки вищевказані фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ним не встановлені, враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції, для їх встановлення з метою правильного вирішення спору, справу слід направити до суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 335, ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Славкіної Марини Анатоліївни - задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.