Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2013 року м. Київ
( Додатково див. рішення апеляційного суду Тернопільської області (rs30796288) )
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Савченко В.О., Умнової О.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії Західне регіональне управління Тернопільської філії "Західного регіонального управління" про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки за касаційними скаргами публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 травня 2013 року,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнювався, до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії Західне регіональне управління Тернопільської філії "Західного регіонального управління" ( далі - Банк) про визнання недійсним кредитного договору від 29 лютого 2008 року та визнання недійсним договору іпотеки від 4 березня 2008 року.
В обгрунтування позову посилався на те, що 29 лютого 2008 року між ним та Банком було укладено кредитний договір, який містить суперечливі та дискримінаційні по відношенню до позичальника умови, у договорі не визначено його ціни, відповідачем не була проведена переддоговірна робота з позичальником.
Зазначав, що спірний кредитний договір був підписаний ним під впливом обману з боку Банку, сторонами фактично не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки узгоджені у договорі розміри відсоткової ставки за кредитом, ціни договору та розмір фактичного удорожчання кредиту в кінці періоду кредитування не відповідають фактично встановленим у договорі розмірам.
Також просив визнати недійсним договір іпотеки, як забезпечення недійсного договору, та зобов'язати приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виключити запис про обтяження квартири, переданої в іпотеку, з реєстру іпотек.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.
Визнані недійсними кредитний договір від 29 лютого 2008 року та договір іпотеки від 4 березня 2008 року, укладені між відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_1
Додатковим рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 16 травня 2013 року вирішено питання про стягнення витрат на проведення судової-економічної експертизи.
У касаційних скаргах відповідач просить скасувати рішення апеляційного суду та додаткове рішення цього ж суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки, апеляційний суд виходив із того, що при укладанні кредитного договору надана позивачу інформація Банком була неповною та не відповідала встановленим між сторонами у договорі умовам, Банком приховано переплату у випадку добросовісного виконання умов договору, що і є введення в оману позивача.
Проте даний висновок не ґрунтується на законі.
Згідно з ЦК України (435-15) особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутись до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215-235 ЦК України (435-15) ).
Предметом спору є визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " (v0009700-09)
В обґрунтування рішення апеляційний посилався на висновок експертизи №37 від 5 серпня 2011 року, з якого вбачається, що в разі сплати позичальником щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за договором становить 5827 грн, позичальник за весь термін кредитування (240 місяців), сплатить банку не 1 257 726,43 грн., а 1 398 480 грн, що на 140 753,57 грн більше (а.с.108-131 т.1).
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дав оцінку наданим сторонами доказам, в тому числі висновку експертизи, та прийшов до правильного висновку про безпідставність заявленого позову.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив із того, що позивачем у судовому засіданні не доведено факту введення його в оману та не встановлено обставин, які були б перешкодою для укладення спірного договору.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, а тому рішення суду відповідає вимогам матеріального права.
Проте, всупереч вищезазначеним вимогам закону та визнаючи недійсними договори, апеляційний суд не навів належних доказів на підтвердження зробленого висновку про наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману та сам факт обману в розумінні ст. 230 ЦК України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України, невірно застосував норми матеріального права, переоцінив в справі надані докази, помилково скасував рішення суду першої інстанції.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" задовольнити.
Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня 2013 року та додаткове рішення апеляційного суду Тернопільської області від 16 травня 2013 року скасувати, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8 лютого 2013 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
О.С. Ткачук
В.С. Висоцька
М.К. Гримич
В.О. Савченко
О.В. Умнова