головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Коротуна В.М., Писаної Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Хустської міської ради про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 листопада 2013 року у справі за позовом Закарпатського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації до ОСОБА_6, Хустської міської ради про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації, за касаційною скаргою Хустської міської ради на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 08 червня 2015 року,

У липні 2012 року Закарпатський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням 11 сесії 5 скликання Хустської міської ради від 3 грудня 2008 року № 1041 ОСОБА_6 затверджено проект відведення земельної ділянки та надано йому у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) в АДРЕСА_1 - земельна ділянка НОМЕР_2

Вказував про те, що при прийнятті рішення Хустською міською радою від 3 грудня 2008 року № 1048, на підставі якого було видано державний акт на право власності на землю, було порушено вимоги ст. ст. 38, 118 ЗК України та вимоги п. 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) , рада вийшла за межі своїх повноважень. У зв'язку з вищевикладеним прокурор просив суд скасувати рішення Хустської міської ради від 03 грудня 2008 року № 1041, визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1 виданий 08 грудня 2009 року, щодо посвідчення права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0, 1000 га, що розташована за межами населеного пункту АДРЕСА_1 визнати його державну реєстрацію незаконною.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 03 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позову Закарпатського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації до ОСОБА_6, Хустської міської ради про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 26 листопада 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано рішення Хустської міської ради від 03 грудня 2008 року № 1041 в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки НОМЕР_3 площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки). Визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1 виданий та зареєстрований 08 грудня 2009 року, щодо посвідчення права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за межами населеного пункту АДРЕСА_1

У березні 2015 року Хустська міська рада звернулася до суду із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 листопада 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 08 червня 2015 року заяву Хустської міської ради про перегляд рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 листопада 2013 року відхилено.

У касаційній скарзі Хустська міська рада, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що рішення 11 сесії 5 скликання Хустської міської ради від 3 грудня 2008 року № 1041, яким ОСОБА_6 затверджено проект відведення земельної ділянки та надано йому у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) в АДРЕСА_1 - земельна ділянка НОМЕР_2 прийнято з порушенням земельного законодавства, оскільки передача земельних ділянок, що знаходяться за межами населених пунктів, є компетенцією обласних державних адміністрацій, а не міських рад.

Відмовляючи у задоволенні заяви Хустської міської ради про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 листопада 2013 року, апеляційний суд виходив із того, що постановлена 18 лютого 2015 року Львівським апеляційним судом ухвала у справі № 876/172/14 не є нововиявленою обставиною у розумінні ст. 361 ЦПК України.

Такі висновки суду є обґрунтованим та відповідають встановленим у справі обставинам.

Судом встановлено, що рішенням 11 сесії 5 скликання Хустської міської ради від 3 грудня 2008 року № 1041 ОСОБА_6 затверджено проект відведення земельної ділянки та надано йому у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) в АДРЕСА_1 - земельна ділянка НОМЕР_2 (а. с. 16).

На підставі рішення Хустської міської ради від 03 грудня 2008 року № 1041 відповідачу ОСОБА_6 виготовлено державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1 який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 8 грудня 2009 року.

Звертаючись до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення цього ж суду від 26 листопада 2013 року у зв'язку із нововиявленими обставинами, Хустська міська рада посилалася на те, що 18 лютого 2015 року Львівський апеляційний суд постановив ухвалу у справі № 876/172/14, якою залишив без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року про відмову у задоволенні Закарпатському міжрайонному прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері старшому раднику юстиції ГангурМ.І. в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області до Хустської міської ради про визнання недійсним рішення Хустської міської ради від 16 червня 2007 року № 342 "Про затвердження проекту кварталу малоповерхової забудови садибного типу в АДРЕСА_1".

Вказував про те, що вищевказані обставини мають істотне значення для вирішення справи, оскільки воно не досліджувалось при розгляді даної справи, а також на підставі цього рішення рішенням сесії від 28 жовтня 2008 року № 521 ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з розробленим, погодженим та затвердженим проектом кварталу малоповерхової забудову садибного типу в АДРЕСА_1 на земельній ділянці НОМЕР_2

Згідно зі ст. 361 ЦПК України підставами перегляду рішення або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Як роз'яснено у п. п. 3, 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) , нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч. 2 ст. 361 ЦПК України).

При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 361 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені ч. 2 ст. 361 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 361 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в ст. ст. 362, 364 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 362 ЦПК України заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлена заявником підстава для перегляду рішення суду апеляційної інстанції, зокрема рішення Хустської міської ради від 16 червня 2007 року № 342 "Про затвердження проекту кварталу малоповерхової забудови садибного типу в АДРЕСА_1" не є новоявленою обставиною в розумінні положень ст. 361 ЦПК України.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами при розгляді скарги допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК Українияк підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.