Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_6, реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: обслуговуючий садівничий кооператив "Козацька садиба", державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження органу виконавчої влади, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію державного акта, витребування та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - на рішення апеляційного суду Запорізької області від 27 січня 2016 року,

У червні 2014 року прокурор Запорізького району Запорізької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що прокуратурою Запорізького району було проведено перевірку та встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної адміністрації від 03 березня 2006 року № 14/33 було затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 4,8969га (сіножаті) в оренду членам обслуговуючого садівничого кооперативу "Козацька садиба" (далі - ОСК "Козацька садиба") для ведення садівництва, розташованої на землях запасу Долинської сільської ради за межами населеного пункту на 49 років. На підставі вказаного розпорядження 06 квітня 2006 року між Запорізькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСК "Козацька садиба" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки.

Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 06 грудня 2006 року № 14/486 внесено зміни до розпорядження від 03 березня 2006 року № 14/33 в частині площі орендованої земельної ділянки, а саме зменшено загальну площу земельної ділянки з 4,8969 га до 4,7263 га. На виконання вказаного розпорядження 14 грудня 2006 року між Запорізькою райдержадміністрацією та ОСК "Козацька садиба" укладено додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки. Вказаний договір оренди земельної ділянки 20 вересня 2010 року розірвано, про що сторонами складено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 09 лютого 2007 року № 2/12 передано безоплатно у власність 42 громадянам земельні ділянки загальною площею 3,6541 га за рахунок земель ОСК "Козацька садиба". У додатку до вказаного розпорядження визначено, що у власність ОСОБА_6 передано земельну ділянку площею 0,0910 га для ведення садівництва. У розпорядженні зазначено, що за рахунок земель ОСК "Козацька садиба" у власність громадян передаються земельні ділянки, які перебували у користуванні останніх з підстав їх членства у кооперативі. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 05 квітня 2007 року.

Разом з тим, стороною-орендарем договору оренди землі від 06 квітня 2006 року виступає ОСК "Козацька садиба", наявність цього договору не свідчить про те, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_6, договір оренди з нею не укладався. За таких обставин, передача землі ОСОБА_6 у власність для ведення садівництва мала відбуватися у порядку безоплатної приватизації із земель державної і комунальної власності із розробленням проекту відведення земельної ділянки. Відсутність такого проекту свідчить про порушення порядку безоплатної передачі земельних ділянок при наданні спірної земельної ділянки ОСОБА_6

Крім того, відповідно до генерального плану розвитку м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15 вересня 2004 року, територія земельних ділянок, у тому числі тієї, яка передана у власність ОСОБА_6, визначена як територія багатоквартирної забудови.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив визнати незаконним і скасувати розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 09 лютого 2007 року № 2/12 у частині передачі ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0910 га; визнати недійсним виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 05 квітня 2007 року; скасувати запис про державну реєстрацію вказаного державного акта; витребувати від ОСОБА_6 спірну земельну ділянку на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області, що є здійснює функції щодо розпорядження землями вказаної категорії у Запорізькій області.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 10 серпня 2015 року і задоволенні позовних вимог прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 09 лютого 2007 року № 2/12 у частині передачі ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0910 га. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 05 квітня 2007 року, виданий ОСОБА_6 Витребувано у ОСОБА_6 та зобов'язано повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0910 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів, ОСК "Козацька садиба", ділянка № 2. Відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора в частині скасування запису про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку.

У касаційній скарзіпредставник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної адміністрації від 03 березня 2006 року № 14/33 було затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 4,8969 га (сіножаті) в оренду членам ОСК "Козацька садиба" для ведення садівництва, розташованої на землях запасу Долинської сільської ради за межами населеного пункту на 49 років. На підставі вказаного розпорядження 06 квітня 2006 року між Запорізькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСК "Козацька садиба" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки.

Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 06 грудня 2006 року № 14/486 внесено зміни до розпорядження від 03 березня 2006 року № 14/33 в частині площі орендованої земельної ділянки, а саме зменшено загальну площу земельної ділянки з 4,8969 га до 4,7263 га. На виконання вказаного розпорядження 14 грудня 2006 року між Запорізькою райдержадміністрацією та ОСК "Козацька садиба" укладено додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки. Вказаний договір оренди земельної ділянки 20 вересня 2010 року розірвано, про що сторонами складено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 09 лютого 2007 року № 2/12 передано безоплатно у власність 42 громадянам земельні ділянки загальною площею 3,6541 га за рахунок земель ОСК "Козацька садиба". У додатку до вказаного розпорядження визначено, що у власність ОСОБА_6 передано земельну ділянку площею 0,0910 га для ведення садівництва. У розпорядженні зазначено, що за рахунок земель ОСК "Козацька садиба" у власність громадян передаються земельні ділянки, які перебували у користуванні останніх з підстав їх членства у кооперативі. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 05 квітня 2007 року.

Визнаючи недійсними та скасовуючи правовстановлюючі документи ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку з її витребуванням, апеляційний суд виходив із того, що на час прийняття оспорюваного розпорядження про передачу земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_6 вона не набула права користування на вказану земельну ділянку у зв'язку із відсутністю відповідного рішення органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно, встановленого ЗК України (2768-14) документа, що посвідчує право користування спірною земельною ділянкою, не отримувала, а тому реалізація набуття права власності відповідача на спірну земельну ділянку мала відбуватися у порядку, встановленому ч. ч. 6-11 ст. 118 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного розпорядження), із розробленням проекту відведення земельної ділянки. При наданні спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_6 вказаний проект землеустрою не розроблявся та не затверджувався.

Із висновками апеляційного суду щодо вирішення позову погодитися не можна.

Згідно положень ч. ч. 1, 3 ст. 116 ЗК України (тут і далі у редакції станом на 09 лютого 2007 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або

органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації

щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

За змістом положень ч. ч. 1, 5 ЗК України (2768-14) громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Приватизація земельної ділянки громадянином-членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про кооперацію" (тут і далі у редакції станом на 09 лютого 2007 року, кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про кооперацію" метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб'єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.

Статтею 4 Закону України "Про кооперацію" визначено, що кооперація базується, в тому числі, на принципі безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

За п. 2.2. Статуту ОСК "Козацька садиба" предметом діяльності кооперативу є вирощування (виробництво) членами кооперативу на виділених їм ділянках фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, взаємодопомоги та співробітництва в налагодженні й експлуатації індивідуального дачного будівництва та інфраструктури кооперативу (огорожі, дороги, водопостачання, електропостачання та інших комунікацій, охорони), створення умов для культурного дозвілля членів кооперативу, зміцнення здоров'я, трудового виховання власних дітей.

Пунктом 5.5. Статуту ОСК "Козацька садиба" передбачається право члена кооперативу оформити у власність земельну ділянку відповідно до встановленого законом порядку.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що у березні 2006 року члени ОСК "Козацька садиба" реалізували передбачене ч. 1 ст. 35 ЗК України право на набуття на умовах оренди земельної ділянки для ведення колективного садівництва (розпорядження голови Запорізької районної адміністрації від 03 березня 2006 року № 14/33 про затвердження проекту відведення земельної ділянки загальною площею 4,8969 га (сіножаті) в оренду членам ОСК "Козацька садиба" для ведення садівництва), тобто земельні ділянки надано у користування членам кооперативу. Таким чином, приватизація земельної ділянки громадянином-членом ОСК "Козацька садиба" станом на лютий 2007 року мала здійснюватися відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за

місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Розпорядження голови Запорізької райдержадміністрації від 09 лютого 2007 року № 2/12 про передачу безоплатно у власність 42 громадянам-членам ОСК "Козацька садиба" земельних ділянок загальною площею 3,6541 га прийнято на підставі генерального плану забудови території ОСК "Козацька садиба", протоколу загальних зборів членів кооперативу від 21 грудня 2006 року про затвердження цього генерального плану та розподілу земельних ділянок між членами кооперативу.

Розроблена на підставі вказаного розпорядження державної адміністрації технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає зокрема акт встановлення меж земельних ділянок в натурі та закріплення їх межовими знаками від 07 грудня 2007 року, згідно якого встановлені в натурі та закріплені на місцевості межі земельних ділянок ОСК "Козацька садиба", знаки в кількості 92 шт, якими закріплені земельні ділянки, показані в натурі.

За таких обставин висновки апеляційного суду про недотримання ОСОБА_6 порядку приватизації земельної ділянки та порушення цим прав Головного управління Держземагенства у Запорізькій області є передчасними.

Крім того, апеляційний суд відхилив доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із позовом, мотивуючи висновки тим, що вимоги прокурора Запорізького району Запорізької області скеровані на захист права власності держави на землю з боку органу місцевого самоврядування, тому відсутні підстави вважати, що прокурором, який діє за п. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20 грудня 2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (4176-17) , пропущено строк позовної давності.

Норми про позовну давність до вимог прокурора щодо захисту державних інтересів апеляційний суд застосував неправильно.

У п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, що діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 09 лютого 2007 року, зазначалося, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (4176-17) п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України виключено. Цей Закон України набрав чинності 15 січня 2012 року.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюється на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-178цс15, 16 вересня 2015 року № 6-68цс15, 14 вересня 2016 року № 6-2165цс15, 28 вересня 2016 року № 6-832цс15, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

З урахуванням викладеного, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 27 січня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.