розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, який в процесі розгляду справи уточнив, та остаточно просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 003000, укладений 12 січня 2015 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (далі - ТОВ "ЛК "Ваш Авто") та стягнути з ТОВ "ЛК "Ваш Авто" на його користь 38 220 грн, 3 % річних у розмірі 40 грн 83 коп. та 5 000 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 12 січня 2015 року між ним та ТОВ "ЛК "Ваш Авто" було укладено договір фінансового лізингу № 003000, за умовами якого предметом лізингу, на його думку, мав стати автомобіль "Hyundai Accent", 2012 року випуску, який відповідач зобов'язався передати йому у користування за плату на певний строк, визначений договором.

Позивач зазначав, що на виконання умов вказаного договору ним того ж дня було сплачено на рахунок ТОВ "ЛК "Ваш Авто" 38 220 грн, які вважав авансовим платежем, проте після підписання договору йому стало відомо, що предметом лізингу є автомобіль іншої марки - "Кіа Soul new", а сплачені ним грошові кошти - адміністративним платежем.

Посилаючись на те, що у порушення вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) ТОВ "ЛК "Ваш Авто" надає послуги фінансового лізингу без отримання відповідної ліцензії, та, зазначаючи про те, що такий договір укладений під впливом омани, нотаріально не посвідчений, між сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету лізингу, а умови договору є несправедливими та створюють істотний дисбаланс між правами та обов'язками сторін, ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 003000 від 12 січня 2016 року, укладений між ТОВ "ЛК "Ваш Авто" та ОСОБА_4

Стягнуто з ТОВ "ЛК "Ваш Авто" на користь ОСОБА_4 сплачені ним кошти у розмірі 38 220 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "ЛК "Ваш Авто" відхилено, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "ЛК "Ваш Авто", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди(чиїї умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував відсутність ліцензії у відповідача для здійснення фінансової діяльності та нотаріального посвідчення спірного договору, а також встановивши, що умови спірного договору фінансового лізингу є несправедливими відносно споживача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання договору недійсним та стягнення сплачених відповідно до нього грошових коштів, що також узгоджується з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом України від 11 травня 2016 року у справах № № 6-65цс16, 6-3020цс16 та від 08 червня 2016 року у справі № 6-330цс16.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині стягнення 3 % річних місцевий суд, правильно керувався приписами ст. 625 ЦК України та виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами, не є грошовим зобов'язанням.

Також судом першої інстанції зазначено про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 не пов'язані із недоліками продукції.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року залишити без змін.