розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2016 року,

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання боржником ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в солідарному порядку, як з боржника, так і з поручителя ОСОБА_5

В зв'язку з викладеним банк просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на його користь 70 416,68 доларів США та 28 649 грн 03 коп. - пені.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 таОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 70 417,68 доларів США та 28 649грн 03 коп. заборгованість по пені.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України ).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Судом установлено, що 28 травня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 70 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 28 травня 2029 року.

У забезпечення цього договору, 28 травня 2008 року року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки.

Звертаючись до суду з даним позовом ПАТ "УкрСиббанк"зазначало, що кредитна заборгованість у повному обсязі не погашена та її розмір станом на 29 липня 2015 року становить 70 417,68 доларів США та 28 649 грн 03 коп. - пені, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2015 року банк звернувся до боржника з вимогою про дострокове повернення суми кредиту через невиконання ним зобов'язань за договором кредиту.

Також 07 травня 2015 року аналогічна вимога була надіслана поручителю ОСОБА_5

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок як позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 546 ЦК України, передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 539 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у ст. 526 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, установивши, що через неналежне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором щодо його своєчасного й повного погашення виникла заборгованість, дійшов вірного й обґрунтованого висновку, що наявна станом на 29 липня 2015 року заборгованість підлягає солідарному стягненню на користь банку, як з боржника, так і з поручителя.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Доводи касаційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" висновків судів не спростовують.

На час розгляду справи кредитний договір та договір поруки, укладені 28 травня 2008 року, є чинними, в установленому законом порядку недійсними не визнавалися.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2016 року залишити без змін.