розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири

Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. 25 серпня 2014 року було затоплено його квартиру через халатне відношення власника квартири № 49, яка знаходиться поверхом вище, до використання санітарно-технічним обладнанням, що підтверджується актом комісії житлового фонду КП "ЖЭО-1" № 545 від 05 вересня 2014 року, унаслідок чого йому задано майнової шкоди у розмірі 13 075 грн та спричинені моральні страждання, які він оцінює в розмірі 1 700 грн, які й просив стягнути з відповідача, оскільки остання в добровільному порядку відмовляється відшкодувати.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 грудня 2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2016 року зазначене рішення міськрайонного суду скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 відшкодування майнової шкоди в розмірі 13 075 грн та моральної шкоди - 1 700 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Судом установлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 являється власником квартири АДРЕСА_2, яка знаходиться поверхом вище квартири позивача.

Як вбачається з матеріалів справи залиття квартири позивача сталося через неналежне відношення відповідача до використання санітарно-технічного обладнання в своїй квартирі.

Актом комісії житлового фонду КП "ЖЭО-1" № 545 від 05 вересня 2014 року встановлено, що причиною затоплення квартири ОСОБА_4 стало халатне відношення власника квартири ОСОБА_5 до використання санітарно-технічного обладнання квартири.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК Українивласник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.

Відповідно до ч. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Із роз'яснень викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: шкода; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача; вина.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки з акту комісії житлового фонду КП "ЖЭО-1" № 545 від 05 вересня 2014 року, який складено за результатами залиття квартири, таке сталося внаслідок халатного відношення відповідача до використання санітарно-технічного обладнання квартири, внаслідок чого позивачу завдано шкоди, а тому майнова та моральна шкода, завдана позивачу має бути відшкодована ОСОБА_5

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

В ході розгляду справи відповідач не надала належних та допустимих доказів на спростування розміру заподіяної шкоди, відсутності своєї вини в заподіянні шкоди.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ