розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості за договором поставки товару з урахуванням індексу інфляції, пені та 3 % річних та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" до ОСОБА_2, Селянського (фермерського) господарства "Волощакевич" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" (далі - ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів") про стягнення заборгованості за договором поставки товару з урахуванням індексу інфляції, пені та 3 % річних.

На обґрунтування вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 18 лютого 2011 року між Селянським (фермерським) господарством "Волощакевич" (далі - СФГ "Волощакевич") та ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" укладений договір поставки № К-4/19, згідно із умовами якого СФГ "Волощакевич" зобов'язалося поставити відповідачу у жовтні 2011 року 259 320 тонн пшениці на загальну суму 466 776 грн, а ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" зобов'язалося здійснити приймання товару та його оплату. Позивач зазначав, що СФГ "Волощакевич" свої зобов'язання за вказаним договором виконало у повному обсязі та належним чином. Проте, відповідач не у повному обсязі оплатило вартість вказаного товару. У зв'язку з чим заборгованість відповідача на користь СФГ "Волощакевич" становить 105 000 грн.

ОСОБА_2 також зазначав, що відповідно до умов договору поставки відповідач повинен сплатити СФГ "Волощакевич" пеню у розмірі 8 053 грн за прострочення зобов'язань по оплаті товару, а також збитки від інфляції за період з листопада 2011 року по серпень 2015 року у розмірі 77 255 грн 25 коп. та 3 % річних з 08 листопада 2011 року по 28 вересня 2015 року -12 263 грн 42 коп.

08 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та СФГ "Волощакевич" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги за вказаним договором поставки. Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_2 просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість за вказаним договором поставки у розмірі 202 572 грн.

У листопаді 2015 року ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, СФГ "Волощакевич" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

На обґрунтування вимог ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" посилалося на те, що 08 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та СФГ "Волощакевич" укладено договір відступлення права вимоги з порушенням вимог ст. ст. 514, 516, 519 ЦК України. Крім цього, на момент укладення договору про відступлення права вимоги припинені зобов'язання за договором поставки продукції, укладеним між ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" та СФГ "Волощакевич". Посилаючись на наведене ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" просило суд визнати недійсним зазначений договір.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" на користь ОСОБА_2 заборгованість із урахуванням індексу інфляції у розмірі 182 255 грн 25 коп., 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 12 263 грн 42 коп., пеню у розмірі 8 053 грн 36 коп. У задоволенні зустрічного позову ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2016 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким зустрічний позов ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 08 вересня 2015 року між СФГ "Волощакевич" та ОСОБА_2 У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - порушує питання про скасування рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що 18 лютого 2011 року між СФГ "Волощакевич" та ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" укладений договір поставки № К-4/19 на строк до 31 грудня 2011 року, згідно із умовами якого СФГ "Волощакевич" зобов'язалося поставити відповідачу у жовтні 2011 року 259 320 тонн пшениці на загальну суму 466 776 грн, а відповідач - здійснити приймання товару та його оплату.

СФГ "Волощакевич" свої зобов'язання за вказаним договором виконало у повному обсязі та належним чином, а ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" оплату вказаного товару у повному обсязі не здійснило.

Згідно із п. 10.5 договору поставки жодна зі сторін не може передати права та обов'язки за даним договором третім особам за виключенням законних правонаступників.

08 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та СФГ "Волощакевич" укладено договір відступлення права вимоги за вказаним договором поставки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що сторони додатково врегулювали у п. п. 10.5 договору поставки порядок заміни кредитора, зазначивши, що жодна зі сторін не може передати права та обов'язки за даним договором третім особам за виключенням законних правонаступників, обґрунтовано вважав, що договір про відступлення права вимоги, укладений між ОСОБА_2 та СФГ "Волощакевич", без згоди ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів", порушує умови п. 10.5 договору поставки та суперечить ч. 1 ст. 516 ЦК України, тому є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що оскільки договір про відступлення права вимоги є недійсним, ОСОБА_2 не має права вимоги щодо стягнення із відповідача заборгованості за договором поставки на підставі недійсного договору про відступлення права вимоги.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для йогозміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ