Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
Ситнік О.М., Демяносова М.В., МаляренкаА.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на дітей та дружину,за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на дітей та дружину.
Посилалася на те, що з 04 липня 2014 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, за період якого у них народилася дитина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. З січня 2015 року відповідач проживає окремо, матеріальну допомогу на утримання дочки добровільно не надає. Просила стягнути аліменти на доньку у розмірі 30 % з усіх видів заробітку та аліменти на дружину у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки вона не працює, а перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на дитину ОСОБА_7. у розмірі 30 % з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення повноліття дитини, починаючи з 05 березня 2015 року. Стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку щомісячно і до досягнення дочкою ОСОБА_7. трьох років, починаючи з 05 березня 2015 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У частині стягнення аліментів допущено негайне виконання рішення.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2015 року скасовано в частині стягнення аліментів на дружину та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на ОСОБА_4 у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку щомісячно і до досягнення дочкою ОСОБА_7. трьох років, починаючи з 05 березня 2015 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що з 04 липня 2014 року ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5
За період перебування у шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю.
Відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, за період перебування у якому у них народилося двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.
На підставі рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 березня 2014 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано.
ОСОБА_6 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України як інвалід ІІ групи та їй призначена пенсія з 30 липня 2014 року по 31 липня 2017 року (а. с. 44).
Згідно з довідкою Куйбишевської сільської ради Виконавчого комітету Оржицького району Полтавської області від 17 липня 2015 року, ОСОБА_5 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 разом з батьком та матір'ю (а. с. 88).
Відповідно до наказу № 152/2015-К від 10 листопада 2015 року, відповідач працював у ТОВ "Лімагрейн Україна" на посаді менеджера, з 24 грудня 2015 року звільнений з посади відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 15 липня 2013 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на дружину у зв'язку з доглядом за дитиною задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1/8 частки його доходу (заробітку), починаючи з 27 травня 2013 року - дати подачі позову і до досягнення дитиною ОСОБА_9 трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_4.
Заочним рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 27 травня 2013 року і до досягнення дітьми повноліття.
Постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Павлишин Н.В. від 28 січня 2015 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку починаючи з 23 січня 2013 року і до досягнення дітьми повноліття (а. с. 40, 41).
Згідно довідки державного виконавця станом на 01 грудня 2014 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 105 394 грн 66 коп. (а. с. 42).
Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) , вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 4 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження", загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на дитину позивачки та на її утримання.
У свою чергу апеляційний вірно визначився з розміром аліментів на дружину та вказав, що розмір відрахувань із заробітної плати відповідача в цілому з урахуванням аліментів, що стягуються на утримання дітей, не перевищуватиме 70 % його заробітку, що відповідає ч. 4 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" та узгоджується з роз'ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 (v0003700-06) "Про застосування судами окремих норм СК України (2947-14) при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року та рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2015 року у незміненій апеляційним судом частині залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Ситнік О.М.
Демяносов М.В.
Маляренко А.В.