розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 квітня 2016 року,

У листопаді 2015 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення 19 634 грн 16 коп. заборгованості.

Посилався на те, що 16 червня 2015 року він уклав з підприємцем ОСОБА_5 договір про поставку будівельних матеріалів.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 16 липня 2015 року діяльність підприємця ОСОБА_5 припинено, про що внесено запис до реєстру за № 23240060004002046.

24 червня 2015 року ФОП ОСОБА_4 перерахував на рахунок відповідачки кошти у розмірі 19 634 грн 16 коп. згідно з рахунком від 24 червня 2015 року № 16.

25 червня 2015 року, коли позивач приїхав отримувати замовлені та оплачені будівельні, ОСОБА_5 не відвантажила товари ні в той день, ні в майбутньому. Відповідачка заявила про неможливість виконати умови укладених договорів щодо відвантаження товарів у встановлений в договорах строк. Одночасно позивач наголосив на необхідності повернути йому кошти в найближчий час.

Після неодноразового усного спілкування телефоном, на початку липня 2015 року ОСОБА_5 заявила позивачу, що вона не зможе повернути кошти, оскільки припиняє підприємницьку діяльність, товари їй вже не постачають, а вільних коштів у неї немає. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки 19 634 грн 16 коп., які були сплачені ним згідно умов договору.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_4 19 634 грн 16 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2015 року між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу, за умовами п. 1 якого, відповідачка зобов'язалася передати у власність позивача належний їй на праві власності товар будівельні матеріали, що визначений в узгодженій сторонами специфікації на суму 19 634 грн 16 коп., а позивач прийняти товар після здійснення ним передоплати.

Згідно з п. п. 2, 3 договору позивач повинен був здійснити передоплату за товар відповідачеві на підставі рахунку відповідача в день його отримання на розрахунковий рахунок відповідачки, а відповідачка зобов'язалася передати товар позивачеві в день отримання оплати за товар. Цей строк не підлягав поновленню чи відстроченню.

Відповідно до умов договору відповідачка надала позивачеві рахунок-фактуру від 24 червня 2015 року № Пав 000016 на суму 19 634 грн 16 коп., який був оплачений позивачем наступного дня 25 червня 2015 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_5, що підтверджується випискою з рахунку відповідача за період з 01 по 30 червня 2015 року.

Оскільки підприємницька діяльність ОСОБА_5 припинена, спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором та здійснив передоплату за товар у сумі 19 634 грн 16 коп., проте відповідачка в порушення умов п. 3 договору свої зобов'язання щодо передачі товару у день отримання оплати за товар - 25 червня 2015 року не виконала. Доказів на підтвердження заперечень проти позовних вимог ОСОБА_5 не надала.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 квітня 2016 року залишити без змін.