розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, до ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземного транспорту, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 20 квітня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_6 та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ПАТ "НАСК "Оранта") на її користь 5 995 грн матеріальної та 21 084 грн моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що 04 листопада 2014 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "Nissan Maxima", д.н.з. НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Перекопській на перехресті з вул. Дружби, здійснив наїзд на пішохода - неповнолітню ОСОБА_5, яка по регульованому пішохідному переходу на заборонений сигнал світлофора перебігала проїзну частину вул. Перекопської у напрямку зправа наліво відносно руху автомобіля. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДПТ) отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я. За вказаним фактом було порушено кримінальне провадження та у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення було винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 як володілець наземного транспорту, повинен нести цивільно-правову відповідальність і відшкодувати матеріальну шкоду, а також враховуючи, що оскільки його цивільно-правова відповідальність на момент здійснення ДТП була застрахована ПАТ "НАСК "Оранта", яке відмовило їй у виплаті страхового відшкодування, ОСОБА_4 просила задовольнити її позовні вимоги та стягнути з відповідачів понесені нею матеріальні витрати на лікування та придбання одягу ОСОБА_5, які склали 5 995 грн, та моральну шкоду у розмірі 21 084 грн.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 812 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 20 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4, задоволено частково, апеляційну скаргу ПАТ "НАСК "Оранта" відхилено, рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 березня 2016 року змінено в частині стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та в частині відшкодування судових витрат та скасовано в частині відмови в стягненні коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, ухваливши в цій частині нове рішення.

Збільшено суму стягнення з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди з 812 грн до 2089 грн 03 коп.

Стягнуто з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "НАСК "Оранта", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

За вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_6 була застрахована ПАТ "НАСК "Оранта", та керуючись вимогами ст. ст. 6, 9, 22- 31, 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. ст. 1193, 1194, ч. 2 ст. 1166, ч. 5 ст. 1187 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПАТ "НАСК "Оранта" матеріальної шкоди у розмірі 812 грн, виходячи з мінімального розміру заробітної плати на день настання страхового випадку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою заявлені в цій частині витрати матеріального характеру, оскільки вона пов'язувала їх із витратами на санітарно-курортне лікування.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди, апеляційний суд вмотивовано погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання страхової компанії відшкодувати такі витрати, та на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, врахував наявність документально підтверджених доказів витрат на лікування у розмірі 2 089 грн, дійшовши обґрунтованого висновку про стягнення вказаної суми з відповідача.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, врахував роз'яснення, викладені у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) та вимоги ст. 26-1 Закону України "Про обов-'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виходив з того, що страхова сума (ліміт відповідальності на одного потерпілого) у полісі № АІ/1728225 визначена у розмірі 100 000 грн, а також враховуючи, що у зв'язку із ушкодженням здоров'я малолітня ОСОБА_5 зазнала страждань, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду попередньої інстанції щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 березня 2016 року в частині, яка не змінена та не скасована судом апеляційної інстанції, та рішення апеляційного суду Херсонської області від 20 квітня 2016 року залишити без змін.