розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 червня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_5 є її сином. Інших родичів вона не має. Протягом 13 років вона хворіє на онкологічне захворювання, внаслідок чого потребує значних коштів на лікування. Вказувала, що вона є непрацездатною та проживає виключно на отримувану пенсію, а син припинив надавати майнову допомогу.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_5 аліменти в розмірі 2 000 грн щомісячно.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 2 000 грн щомісяця, починаючи з 16 березня 2016 року довічно, або до зміни майнового становища чи сімейного стану сторін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 15 червня 2016 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року в частині розміру аліментів змінено, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 400 грн щомісячно. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 червня 2016 року та залишити в силі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та стягуючи аліменти на її користь в розмірі 2 000 грн, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач має можливість та обов'язок надавати майнову допомогу матері, яка є пенсіонеркою та систематично потребує коштів на лікування.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів з 2 000 грн до 400 грн, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, однак при цьому виходив із того, що судом першої інстанції не враховано сімейний та майновий стан ОСОБА_5, зокрема: чи відповідач має таку можливість, враховуючи також присуджені до стягнення аліменти на неповнолітню доньку - ОСОБА_9 та необхідність утримання ще однієї доньки - ОСОБА_6. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим судом не було взято до уваги наявність у позивача окрім сина і доньки, яка також відповідно до положень ст. ч. 1 ст. 202 СК України, зобов'язана утримувати матір.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_5

ОСОБА_4 протягом 13 років хворіє на онкологічне захворювання (діагноз: захворювання сигмоподібної кишки Т4 М1NO клінічна група № 3. Гостра оптураційна товсто-кишкова непрохідність, серозний перитоніт, інтоксикація. Хронічний лімфо лейкоз, стадія часткової клінічно-гематологічної ремісії. Гіпертонічна хвороба 2 ст. Ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний, міакардіодистрофічний СН 2А. Ерозивний гастрит, хронічний дуоденіт) і є непрацездатною в силу своєї хвороби.

Середня заробітна плата ОСОБА_5 становить 8 700 грн. При цьому, з отримуваних коштів, з відповідача утримується в рахунок оплати аліментів в середньому близько 2 000 грн. щомісячно.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 березня 2011 року стягнуті з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 аліменти на доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 03 лютого 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказане рішення набрало законної сили та звернуто до виконання.

Окрім цього, встановлено, що ОСОБА_5 є батьком малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2016 року стягнуто з ОСОБА_5. на користь ОСОБА_8 аліменти на доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 січня 2016 року та до досягнення нею повноліття.

Також судом встановлено, що у ОСОБА_4 є донька, яка близько трьох років проживає за кордоном.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно з ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

За змістом ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції встановив наявність у відповідача обставини, що мають істотне значення для стягнення аліментів, врахував майновий та сімейний стан відповідача, а тому дійшов правильного висновку про зменшення розміру аліментів з 2 000 грн до 400 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 червня 2016 року, яким частково змінено рішення Полтавського районного суду м. Полтави від 30 березня 2016 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 червня 2016 року, яким частково змінено рішення Полтавського районного суду м. Полтави від 30 березня 2016 року, в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів залишити без змін.