розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на рухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на рухоме майно.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 02 вересня 2008 року вона домовилась з ОСОБА_5 про купівлю-продаж автомобіля марки "Toyota Hiace", який відповідач зобов'язувався перевезти з-за кордону за її кошти у розмірі 15 000,00 дол. США, які були передані ОСОБА_5

23 жовтня 2008 року, між сторонами укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця транспортний засіб марки "Toyota Hiace" 2004 року випуску, а покупець приймає транспортний засіб і зобов'язується сплатити за нього грошові кошти, передбачені договором.

На виконання умов договору, 07 квітня 2009 року, відповідач надав позивачу доручення та передав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і ключі від автомобіля Згідно п. 2.8. договору підписанням даного договору, продавець засвідчує, що він належним чином повідомлений про обов'язок з'явитися 07 травня 2009 року до державного нотаріуса другої Чернівецької державної нотаріальної контори для посвідчення даного договору,однак, ОСОБА_5 виконавши одні умови договору, за якими видав довіреність, не виконав умови п. 2.8. договору, зокрема відмовився від нотаріального посвідчення договору.

ОСОБА_4 зазначала, що пізніше вона дізналася про те, що автомобіль, власником якого фактично вона є, 29 грудня 2008 року передано відповідачем у заставу ПАТ КБ "ПриватБанк", для забезпечення виконання зобов'язань за договором.

Враховуючи, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення даного правочину та має зобов'язання перед фінансовими установами, позивач вважала, що відповідач ухиляється від нотаріального оформлення спірного договору навмисно з власних корисливих мотивів, оскільки предмет купівлі-продажу останній продав позивачу знаючи про те, що транспортний засіб є предметом застави та не може бути відчуженим третіми особами.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу, автомобіль марки "Toyota Hiace" 2004 року випуску, від 23 жовтня 2008 року дійсним та визнати за нею право власності на вищевказаний автомобіль.

Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2016 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2016 року заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати ф договорі факт передачі грошових коштів, визнати факт порушення умов договору з боку

ОСОБА_5, та стягнути з порушення умов договору з ОСОБА_5 кошти з урахуванням амортизації в розмірі 10 000 дол. США, що станом на 17 червня 2016 року становить 249 000 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 є власником транспортного засобу "Toyota Hiace" 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 23 жовтня 2008 року, ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_4 транспортний засіб "Toyota Hiace" 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 15 000 дол. США.

07 квітня 2009 року нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_7 та ОСОБА_4 представляти інтереси з питань розпорядження вищевказаним транспортним засобом, управляти, розпоряджатися, зняти з обліку в органах ДАІ, продати, обміняти, укласти договір позики, оренди. Довіреність видана строком на 20 років з правом передоручення та виїзду за кордон.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповдіно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ч. 1 ст. 639 ЦК України Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена чинним на час виникнення правовідносин між сторонами Порядком державної реєстрації (перереєстрації), з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (1388-98-п) .

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦПК України).

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили, що наданий ОСОБА_4 спірний договір купівлі-продажу транспортного засобу не вважається таким який би містив усі істотні умови, необхідні для чинності такого договору, а тому не може бути визнаний укладеним, оскільки він не засвідчений підписом відповідної посадової особи, не скріплений печаткою, незважаючи на те, що він був укладений у письмові формі, у ньому є підписи двох сторін.

При цьому, судами встановлено, що договір купівлі-продажу транспортного засобу, у вигляді встановленому Порядком державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (1388-98-п) , сторони не укладали, інших дій що підтверджували б правомірність придбання автомобіля не вчиняли, а саме: ОСОБА_4 вказаний транспортний засіб в установленому законом порядку з обліку в підрозділах Державтоінспекції не знімала, сплату передбачених п. 8 Порядку податків і зборів. А також реєстрацію автомобіля на своє ім'я не здійснювала.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій враховано п. 8 Порядку, яким передбачено, що документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок, договори та угоди, укладені на товарних біржах, копія рішення суду, довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску, акт приймання-передачі транспортних засобів, вантажна митна декларація на паперовому носії або електронна вантажна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, договір фінансового лізингу.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Встановлено, що згідно п. 2.6. договору купівлі-продажу транспортного засобу, вартість транспортного засобу за даним договором становить 15 000 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на

02 вересня 2008 року становить 72 705 грн, що перевищує у двадцять і більше разів неоподаткований мінімум доходів громадян.

За таких обставин, договір купівлі-продажу автомобіля між сторонами в даній справі підлягав укладенню не лише в письмовій формі а і державній реєстрації.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України), встановив, що момент вчинення вищезазначеного правочину відповідно до ст. 210 ЦК України пов'язується із державною реєстрацією, тому він не є укладеним і не створює прав і обов'язків для сторін, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу не може бути визнаний судом укладеним, оскільки відсутні підстави для цього, тому також відсутні підстави вважати, що позивач набула права власності на автомобіль у встановленому законом порядку.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін заочного рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2016 року та ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити.

Заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від

25 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від

25 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на рухоме майно залишити без змін.