розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Управління державного земельного агентства в Ужгородському районі, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Головко ВікторіяЄвгенівна, про встановлення факту та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 18 грудня 2010 року між його колишньою дружиною ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Згідно з висновком експертів про оцінку вартості земельної ділянки, ринкова вартість відчужуваної землі становила 19 481 грн 40 коп.

Позивач вважав, що така оцінка проведена з порушенням норм діючого законодавства. Крім того, при укладанні договору купівлі-продажу сторони мали на меті інші цілі, а тому вважав договір фіктивним.

Просив визнати експертну грошову оцінку земельної ділянки, що міститься у звіті про грошову оцінку земельної ділянки, який видано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 необ'єктивною та неякісною (недостовірною) та визнати недійсним (фіктивним) договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1, укладений 18 грудня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Також просив установити факт наявності на території земельної ділянки по АДРЕСА_1, успадкованого ОСОБА_6 зареєстрованого будинку площею 40 кв. м та незавершеного будівництва загальною площею близько 300 кв. м до моменту укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки.

РішеннямУжгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 квітня 2016 року провадження за позовною вимогою про встановлення факту наявності на території земельної ділянки зареєстрованого будинку та незавершеного будівництва до моменту укладення оспорюваного договору купівлі-продажу закрито.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2016 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 квітня 2016 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1 071 грн 84 коп., сплата якого була йому відстрочена.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуальногоправа, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2014 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що у період з 12 серпня 1999 року по 21 березня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі.

На підставі рішення Ужгородської міської ради Закарпатської області від 23 листопада 2006 року № 103 ОСОБА_6 20 березня 2007 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 0,0548 га, що розташована по АДРЕСА_1, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за НОМЕР_2. Цільове призначення використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

18 грудня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Головко В.Є. та зареєстрованого у реєстрі за № 189, ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0548 га по АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_3.

Відповідно до 2.2 договору купівлі-продажу згідно з висновком експертів про ринкову вартість земельної ділянки, що міститься у звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки, який видано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (ліцензія Державного агентства земельних ресурсів України серії НОМЕР_4 від 06 вересня 2007 року) ринкова вартість відчуженої земельної ділянки на дату оцінки становила 19 481 грн 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено перелік можливих способів захисту.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції про те, що звіт про грошову оцінку майна, складений оцінювачем при укладені договору про відчуження такого майна, є документом, який лише засвідчує імовірну вартість земельної ділянки і не є правочином чи правовстановлюючим документом, який породжує цивільні права та обов'язки, тому не може бути скасованим або визнаним судом недійсним.

Оспорення (визнання недійсним, неякісним, необ'єктивним тощо) звіту про грошову оцінку нерухомого майна можливе лише за результатом рецензування такого звіту та оспорення результату рецензування у порядку ст. 58 Законом України "Про виконавче провадження".

Тобто, оспорення (визнання недійсним, неякісним, необ'єктивним тощо) звіту про грошову оцінку нерухомого майна можливе лише у разі, якщо такий звіт складено при примусовому відчуженні нерухомого майна в процесі виконання судового рішення у порядку Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

У випадку укладення договору про відчуження майна у добровільному порядку, оспорення (визнання недійсним, неякісним, необ'єктивним тощо) звіту про грошову оцінку нерухомого майна третьою особою (не стороною правочину) є неможливим. Протилежне суперечило б принципу свободи договору, згідно якого сторони є абсолютно вільними у визначенні умов договору, у тому числі ціни відчужуваного майна.

Також судами обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним з підстав передбачених ст. 234 ЦК України.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що на підставі оспорюваного договору було зареєстровано право власності за ОСОБА_7 Тобто, майно за вказаним правочином перейшло до нового власника, тому суди правильно вказали, що договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1, укладений 18 грудня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не може бути визнаний в судовому порядку фіктивним в силу вимог ст. 234 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким судами першої й апеляційної інстанцій надана відповідна оцінка. На правильність висновків судів такі доводи не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2016 року залишити без змін.