Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Кафідової О.В., Мазур Л.М.,
Писаної Т.О., Попович О.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Агро-Олімп 2006" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 23 березня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений 08 жовтня 2014 року з приватним підприємством "Агро-Олімп 2006" (далі - ПП "Агро-Олімп 2006").
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30 жовтня 2013 року він є власником земельної ділянки площею 8,032 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Сквирської міської ради Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідченої державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2.
Позивач зазначав, що у 2006 році вказану земельну ділянку його батько, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, передав в оренду ПП "Агро-Олімп 2006" строком на 5 років, проте набувши права власності на спірну земельну ділянку, він повідомив відповідача, що поновлювати договір оренди не буде, а 04 вересня 2014 року подав відповідну письмову заяву; при цьому як спадкоємець отримав у бухгалтерії ПП "Агро-Олімп 2006" 29 серпня 2014 року орендну плату, що засвідчив власним підписом.
ОСОБА_3 зазначав, що відповіді на подану заяву він не отримав, натомість одержав договір оренди землі від 08 жовтня 2014 року, укладений від його імені з ПП "Агро-Олімп 2006" строком на 5 років з орендною платою в розмірі 4,5 % нормативної грошової оцінки землі, який був зареєстрований у відділі речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції Київської області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 08 жовтня 2014 року за № 7317111.
23 грудня 2014 року він звернувся в експертну установу для встановлення дійсності підпису на договорі оренди та акті прийому-передачі, на що 25 березня 2015 року отримав висновок експертного дослідження, згідно з яким неможливо вирішити питання, чи виконані підписи від імені ОСОБА_3 самим ОСОБА_3 чи іншою особою, через наявність одночасно співпадань та розбіжностей, а тому 27 квітня 2015 року він звернувся до Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області із заявою про підроблення документів, за наслідками розгляду якої зроблено висновок про відсутність по даному факту ознак кримінального правопорушення.
Посилаючись на те, що договір оренди землі від 08 жовтня 2014 року є недійсним, оскільки він його та акт приймання-передачі земельної ділянки від 08 жовтня 2014 року не підписував, умови договору відповідач з ним не погоджував, ОСОБА_3 просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 08 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ПП "Агро-Олімп 2006", який зареєстрований 08 жовтня 2014 року у Реєстраційній службі Сквирського районного управління юстиції Київської області за № 7317111.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 березня 2016 рокуапеляційну скаргу ПП "Агро-Олімп 2006" задоволено, рішення Сквирського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї ПП "Агро-Олімп 2006", колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що згідно з висновком експерта від 25 березня 2015 року № 3-03/10 вирішити питання чи виконані підписи від імені ОСОБА_3 в договорі оренди та акті прийому-передачі самим ОСОБА_3 чи іншою особою, не представляється можливим, у зв'язку із чим дійшов висновку, що позивач не підписував вказаний договір оренди землі, проте враховуючи, що він в установленому законом порядку пройшов державну реєстрацію та є укладеним, однак волевиявлення позивача не було направлено на укладення цієї угоди, суд вмотивував свої висновки наявністю правових підстав для визнання вказаного договору оренди землі недійсним відповідно до ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Скасовуючи рішення суду першої інтонації та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності доказів фальсифікації вказаного документа, оскільки почеркознавча експертиза не підтвердила того, що підпис було виконано іншою особою, а правоохоронні органи на звернення позивача також не знайшли підстав для відкриття кримінального провадження щодо фальсифікації зазначених документів; а тому враховуючи, що факт підписання договору оренди саме ОСОБА_3 підтверджувався показами працівників бухгалтерії ПП "Агро-Олімп 2006", в присутності яких він був підписаний, і за користування своїм паєм позивач отримував орендну плату, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання вказаного договору недійсним.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30 жовтня 2013 року, позивач є власником земельної ділянки площею 8,032 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), розташованої на території Сквирської міської ради Київської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідченої державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3.
Вказану земельну ділянку ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у 2006 році передав в оренду ПП "Агро-Олімп 2006" строком на 5 років (а. с. 9-10, 59-62).
29 серпня 2014 року ОСОБА_3, як спадкоємець, отримав у бухгалтерії ПП "Агро-Олімп 2006" орендну плату, що засвідчив власним підписом, а 23 жовтня 2014 року він направив відповідачу заяву про відмову від поновлення договору оренди, у відповідь на яку отримав договір оренди землі від 08 жовтня 2014 року, укладений від його імені з ПП "Агро-Олімп 2006" строком на 5 років з орендною платою в розмірі 4,5% нормативної грошової оцінки землі, який зареєстрований у відділі речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції Київської області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 08 жовтня 2014 року за № 7317111 (а. с. 11-17, 32, 63).
Згідно з висновком експертного дослідження Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 3-03/10 від 25 березня 2015 року вирішити питання, чи виконані підписи від імені ОСОБА_3 в договорі оренди землі від 08 жовтня 2014 року та акті приймання-передачі земельної ділянки від 08 жовтня 2014 року самим ОСОБА_3 чи іншою особою, не представляється можливим через наявність одночасно співпадань та розбіжностей, причини виникнення яких можуть пояснюватись як виконанням досліджуваних підписів самим ОСОБА_3 з навмисним перекручуванням ознак власного підпису, так і іншою особою з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_3 (а. с. 18-22).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що договір оренди землі від 08 жовтня 2014 року є недійсним, оскільки він його та акт приймання-передачі земельної ділянки від 08 жовтня 2014 року не підписував, а умови договору відповідач з ним не погоджував.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Положеннями ч. 1 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення), належить вчиняти письмово. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій, якщо він підписаний сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом положень ст. ст. 143, 144 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, і експертиза призначається ухвалою суду.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Зважаючи на вищевикладене колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанцій, вирішуючи питання про наявність чи відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору оренди належної йому земельної ділянки з відповідачем, в силу вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не роз'яснив сторонам про їх право призначити саме судову експертизу та не попередив про наслідки вчинення або невчинення цієї процесуальної дії.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, а вдався до оцінки показів працівників бухгалтерії ПП "Агро-Олімп 2006" та спірного договору, який був предметом дослідження Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.
Вказані вище обставини свідчать про неповне встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що у свою чергу призвело до неправильного вирішення спору, а тому ухвалені судами попередніх інстанцій рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 23 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
М.Є. Червинська
О.В. Кафідова
Л.М. Мазур
Т.О. Писана
О.В. Попович