розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном, виселення та вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 4 травня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що він є власником нежитлових приміщень підвалу № І,ІІ, ІІ а, ІІ б, ІІІ, ІІІ а, ІІІ б, ІV, IV a, V a, V б, XLVII, XLVII a в житловому будинку літ. "А-6", загальною площею 140 кв. м, розташованими в АДРЕСА_1. Раніше дані приміщення були передані в іпотеку за зобов'язаннями ОСОБА_5 за договором позики від 3 серпня 2012 року. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позики, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2015 року на них було звернуто стягнення, як на предмет іпотеки та визнано за ОСОБА_4 право власності на вказані нежитлові приміщення. На підставі вказаного рішення суду було проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення. Однак ОСОБА_5 у добровільному порядку відмовляється звільнити їх та передати йому за актом приймання - передачі з переданням ключів від вхідних дверей.

Зазначав, що вхідні двері до нежитлових приміщень зачинені, а тому він позбавлений можливості реалізувати своє право власності на нежитлові приміщення та використовувати їх за цільовим призначенням з метою задоволення власних потреб.

Ураховуючи наведене, просив: усунути перешкод у здійсненні ним права користування належним йому на праві власності нежитловими приміщеннями підвалу № І,ІІ, ІІ а, ІІ б, ІІІ, ІІІ а, ІІІ б, ІV, IV a, V a, V б, XLVII, XLVII a в житловому будинку літ. "А-6", загальною площею 140 кв. м, розташованими в АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_5 та всіх, пов'язаних із ним осіб, звільнити нежитлові приміщення підвалу № І,ІІ, ІІ а, ІІ б, ІІІ, ІІІ а, ІІІ б, ІV, IV a, V a, V б, XLVII, XLVII a в житловому будинку літ. "А-6", загальною площею 140 кв. м, розташованими за вказаною вище адресою; вселити ОСОБА_4 в наведені вище нежитлові приміщення підвалу та зобов'язати ОСОБА_5 та всіх пов'язаних з ним осіб, не чинити перешкод у здійсненні права користування належними позивачу на праві власності нежитловими приміщеннями підвалу № І,ІІ, ІІ а, ІІ б, ІІІ, ІІІ а, ІІІ б, ІV, IV a, V a, V б, XLVII, XLVII a в житловому будинку літ. "А-6", загальною площею 140 кв. м, розташованими в АДРЕСА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 4 травня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 січня 2016 року в частині відмови в задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщенням підвалу, що розташовані в АДРЕСА_1 та за забов'язання ОСОБА_5 не чинити перешкод у користуванні приміщеннями скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Усунуто перешкоди у здійсненні права користування ОСОБА_3 належними йому на праві власності (згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний від 19 червня 2015 року) нежитловими приміщеннями № І,ІІ, ІІ а, ІІ б, ІІІ, ІІІ а, ІІІ б, ІV, IV a, V a, V б, XLVII, XLVII a в житловому будинку літ. "А-6", загальною площею 140 кв. м, розташованими в АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод у здійсненні права користування ОСОБА_4 належними йому нежитловими приміщеннями підвалу № І,ІІ, ІІ а, ІІ б, ІІІ, ІІІ а, ІІІ б, ІV, IV a, V a, V б, XLVII, XLVII a в житловому будинку літ. "А-6", загальною площею 140 кв. м, розташованими в АДРЕСА_1 надати доступ до зазначених приміщень.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 січня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову, справу в цій частині передати на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд вірно застосував положення ст. 16 ЦК України, на підставі наданих сторонами доказів, яким дав оцінку, встановив фактичні обставини справи та прийшов до правильного висновку, що позивач має право на захист права власності шляхом усунення перешкод у користуванні спірними нежитловими приміщеннями, оскільки за ним визнано право власності на них у встановленому законом порядку. Справа розглянута межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України).

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову є вірним, оскільки приміщення є нежитловим та позивачем не заявлялись вимоги до конкретних фізичних осіб, які підлягають виселенню з належних позивачу приміщень.

Доводи касаційної скарги на висновки суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 січня 2016 року у нескасованій частині та рішення апеляційного суду Харківської області від 4 травня 2016 року залишити без змін.