розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 16 травня 2008 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, останній отримав кредит на суму 29 143 доларів США під 12,5% річних до 15 травня 2015 року. 30 січня 2009 року було укладені додаткова угода № 1 та додаткова угода № 2. Вважав, що зазначений кредитний договір суперечить вимогам законодавства України й містить несправедливі умови, внаслідок чого завдає значні матеріальні збитки позивачеві. Станом на дату укладення спірного кредитного договору відповідач не був уповноваженим банком на здійснення валютної операції з надання позивачеві кредиту в іноземній валюті, оскільки не мав відповідної індивідуальної ліцензії, тому не мав права на здійснення кредитних операцій з резидентами в іноземній валюті. В зв'язку з чим, спірний договір має бути визнаний недійсним. Детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача в кредитному договорі відсутній. Також, в договорі не наведено обґрунтування вартості супутніх послуг.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вирішуючи спір, на підставі наданих сторонами доказів, яким дав оцінку в сукупності, суд установив наявність банківської ліцензії та дозволу Національного банку України у ПАТ "УкрСиббанк", укладення договору між сторонами мало місце до набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (3795-17) , на який позивач посилався як на підставу для задоволення позову, та прийшов до правильного висновку про законність надання відповідачем позивачу кредиту в іноземній валюті із зобов'язанням повернення такого та сплати процентів за користування ним.

За змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Пункт 3. 8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 (z0541-07) , встановлює, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач.

Така норма запроваджена на виконання Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; у додатку до кредитного договору "Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту", які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Отже, суди дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, правильно застосувавши положення статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Доводи касаційної скарги на висновки суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.