розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, треті особи: Виконавчий комітет Жовтневої районної у місті ради, товариство з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011", відділ опіки та піклування виконкому Жовтневої районної у місті ради, відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого району м. Кривого Рогу, про визнання свідоцтва про право власності на квартиру в порядку приватизації недійсним, його скасування, про зміну договору найму житлового приміщення та вселення; за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2015 року тарішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 лютого 2016 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, який неодноразово уточнював, у якому просив визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане 7 лютого 2007 року, на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6 та неповнолітнього сина ОСОБА_5 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване в реєстрі про реєстрацію права власності на нерухоме майно 5 березня 2007 року та скасувати його; припинити право власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та неповнолітнього сина ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на вказану квартиру, у зв'язку з чим виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності в Реєстраційній палаті Криворізького міського управління юстиції; вселити його в квартиру АДРЕСА_1 за місцем його реєстрації; визнати неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що не має право користування житловим приміщенням спірної квартири; змінити умови договору найму житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 та виділити йому на праві самостійного користування ізольовану жилу кімнату площею 12,90 кв. м і відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та неповнолітньому сину ОСОБА_5 - ОСОБА_7, три жилих кімнати площею 10,30 кв. м, 13,50 кв. м і 17,10 кв. м; зобов'язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого району м. Кривого Рогу зняти з реєстраційного обліку неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в квартирі АДРЕСА_1; зобов'язати виконком Жовтневої районної у місті ради, ТОВ "Уют" м. Кривого Рогу Дніпропетровської області укласти з ним окремий договір найму жилої кімнати площею 12,90 кв. м та з відповідачами на три кімнати площею 10,30 кв. м, 13,50 кв. м і 17,10 кв. м у квартирі АДРЕСА_1.

У червні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, у чому просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вищевказана квартира була отримана нею, ОСОБА_6 та іншими членами сім'ї згідно ордеру від 3 листопада 1986 року, приватизована ОСОБА_5 та іншими членами сім'ї 5 березня 2007 року. З червня 1996 року ОСОБА_4 не проживає в даній квартирі. На підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2008 року

ОСОБА_4 18 січня 2008 року зареєстрований у вказаній квартирі. Станом на 31 березня 2009 року ОСОБА_4 в спірну квартиру не вселився, за комунальні послуги не сплачує, постійно мешкає за іншою адресою, особистих речей в квартирі не має.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2015 року позовні вимоги

ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане 7 лютого 2007 року на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6 та неповнолітнього сина ОСОБА_5 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване в реєстрі про реєстрацію права власності на нерухоме майно 5 березня 2007 року та скасовано його.

Припинено право власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та неповнолітнього сина ОСОБА_5- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 на вказану квартиру, у зв'язку з чим вирішено виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності.

Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1.

Змінено умови договору найму житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_4 на праві самостійного користування ізольовану жилу кімнату площею 12,90 кв. м і відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, його неповнолітньому сину ОСОБА_8 та неповнолітньому сину ОСОБА_5 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 три жилих кімнати площею 10,30 кв. м, 13,50 кв. м і 17,10 кв. м, відповідно.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 4 876,60 грн - по 1 625,53 грн, з кожного.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, доповнено резолютивну частину рішення після слів: "Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_5" словами" "яка діє в інтересах ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вирішуючи спір, суд вірно застосував положення ст. 104 ЖК УРСР, на підставі наданих сторонами доказів, яким дав оцінку в сукупності, установив фактичні обставини справи, прийшов до вірного висновку, що права позивача були порушені і підлягають поновленню, оскільки за ним зберігалось право користування жилим приміщенням. Рішення суду в частині виділення ОСОБА_4окремої кімнати площею 12,9 кв. м. у користування позивача також відповідає вимогам ст. 104 ЖК УРСР, оскільки розмір жилої площі кімнати співпадає з розміром жилої площі, що на нього припадає.

Доводи касаційної скарги про те, що суд мав би виділити в користування позивачу кімнату площею 10,76 кв. м. безпідставні, оскільки з такими позовними вимогами сторони не звертались.

Справа розглянута межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.