розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про розірвання правочинів, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 1 червня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив розірвати кредитний договір та договір іпотеки від 22 грудня 2006 року та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, розірвати договір поруки від 22 грудня 2006 року, укладений на забезпечення вище зазначеного кредитного договору, укладеного між відповідачем та поручителем ОСОБА_5., стягнути з відповідача на свою користь 59 478,64 доларів США, які незаконно отримав банк, а також просив відшкодувати на свою користь з відповідача моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Позов мотивовано тим, що з боку відповідача відбулося істотне порушення умов кредитного договору, а саме, без участі позивача відкритий поточний рахунок за договором банківського рахунка від 21 грудня 2006 року, на який було перераховано кредитні кошти, а потім без відома позивача ці кошти були зняті з цього рахунку та видані іншій особі. У зв'язку з цим вважав правомірним розірвання вище зазначеного кредитного договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року позов задоволено частково.

Розірвано договір про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та

ПАТ "УкрСиббанк". Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 59 478,64 доларів США та моральну шкоду в сумі 10000 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 1 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд правильно застосував положення ст. ст. 22, 651, 653 ЦК України, на підставі наданих сторонами доказів, встановив фактичні обставини та вірно виходив із відсутності підстав для розірвання кредитного договору, укладеного між сторонами, оскільки не встановлено порушення банком істотних умов кредитного договору. Факт належного виконання кредитного договору встановлено рішеннями суду, які набрали законної сили та мають преюдиційне значення. Апеляційний суд також прийшов до вірного висновку, що сплачені позивачем кошти є добровільним виконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором та не є збитками.

Рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, доводи касаційної скарги на висновки суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ