Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Попільнянського району Житомирської області, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 4 березня 2016 року, рішення апеляційного суду Житомирської області від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що він не забрав її з дитиною з пологового будинку, участі у вихованні дитини та її матеріальному утриманні не приймає, життям доньки не цікавиться, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 4 березня 2016 року позов задоволено частково.

Відібрано малолітню дитину ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав. Попереджено ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки та покладено на орган опіки і піклування Попільнянського району Житомирської області контроль за виконання ним своїх обов'язків. Стягнуто з відповідача на користь держави 487,20 грн судового збору.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 12 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині відібрання у ОСОБА_5 малолітньої дитини ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, без позбавлення батьківських прав скасовано. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2016 року прийнято відмову ОСОБА_5 від апеляційної скарги на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 4 березня 2016 року, апеляційне провадження закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав, суд вірно застосував положення ст. ст. 150, 164 СК України, Закон України "Про охорону дитинства" (2402-14) , на підставі наданих сторонами доказів, яким дав оцінку, встановив фактичні обставини справи прийшов до правильного правового висновку, що позивачем не доведено навмисне ухилення відповідача від виховання дитини, свідомого нехтування ним батьківських прав.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 4 березня 2016 року, рішення апеляційного суду Житомирської області від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2016 року залишити без змін.