Іваненко Ю.Г., Дьоміної О.О., Леванчука А.О.,розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики, за касаційними скаргами представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом та просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на його користь суму основного боргу за договором позики в розмірі 177 000,00 дол. США, що еквівалентно 2 297 460,00 грн, суму штрафу в розмірі 113 200,00 грн, 3 % річних за користування чужими грошовими коштами - 54 377,36 грн, інфляційні втрати - 414 574,93 грн, а всього 2 879 612,29 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду.

Не погоджуючись із указаною ухвалою місцевого суду, представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 03 червня 2015 року звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року залишено без руху та надано строк для надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин поважності пропуску цього строку.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року визнано неподаною та повернуто.

26 жовтня 2015 року представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики відмовлено на підставі ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся 10 лютого 2016 року до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема щодо сплати судового збору та подачі заяви про поновлення строку на оскарження судового рішення із зазначенням поважних причин його пропуску.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики, на підставі ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

18 травня 2016 року представником ОСОБА_5 - ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики, відмовлено на підставі п. 3 ч. 4 ст. 297 ЦПК України.

У касаційних скаргах представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить скасувати ухвали Апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року, від 26 травня 2016 року, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року на підставі ч. 3 ст. 297 ЦПК України, апеляційний суд виходив з того, що заява про поновлення строку на оскарження судового рішення із зазначенням поважних причин його пропуску до суду не надходила.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року на підставі п. 3 ч. 4 ст. 297 ЦПК України, апеляційний суд виходив з того, що вже є ухвала про відмову у відкриті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Доводи касаційних скарг щодо порушення апеляційним судом ст. 297 ЦПК України не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2016 року залишити без змін.