головуючого суддів: Дьоміної О.О., Демяносова М.В., Ситнік О.М., Іваненко Ю.Г., Ступак О.В.,розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 15 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6) звернулось до суду з вищевказаним позовом до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (далі - ПрАТ "ПРОСТО-страхування") про стягнення матеріальної шкоди в сумі 23 170 грн, завданої джерелом підвищеної небезпеки та до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 грн, завданої пошкодженням майна.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 березня 2016 року, у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, відмовлено.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_6 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано жодного доказу пошкодження рекламного носія, не надано доказів того, чи має право ФОП ОСОБА_8 на проведення та визначення вартості пошкодженої рекламної конструкції, не надано доказів завдання йому моральної шкоди з вини ОСОБА_7

Також суди виходили з того, що ФОП ОСОБА_6 діяв не як фізична особа, а як суб'єкт підприємницької діяльності, який розмістив дані конструкції з метою отримання прибутку, а тому на правовідносини, які склались між сторонами не розповсюджуються вказані позивачем норми матеріального права.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитись не можна виходячи з наступних підстав.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_6 03 жовтня 2002 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Згідно з договором купівлі-продажу рекламних конструкцій від 17 травня 2010 року суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_9 (далі - СПД ФО ОСОБА_9; продавець) продав, а суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_6 (далі - СПД ФО ОСОБА_6; (покупець) купив належні продавцеві рекламні конструкції типу біг-борд в кількості 1 шт. на вул. Будного та сіті-лайти в кількості 4 шт. на вул. 15 Квітня; 3 шт. на вул. Ст. Бандери; 3 шт. на вул. Бродівській; 1 шт. на вул. Збаразькій; 2 шт. на вул. Дружби; 1 шт. на вул. Б. Хмельницького; 8 шт. на вул. Крушельницькій; 8 шт. на вул. Коновальця.

СПД ФО ОСОБА_9 надано дозвіл № 174/08-08 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: вул. Бродівська у м. Тернополі, виданий 31 жовтня 2008 року на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05 липня 2008 року № 5/11/6.

01 липня 2010 року Адміністративно-технічною інспекцією Тернопільської міської ради внесено зміни у дозвіл № 174/08-08 на розміщення зовнішньої реклами, виданий 31 жовтня 2008 року на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05 липня 2008 року № 5/11/6 та викладено його у наступній редакції: "Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 174/08-08, виданий 31 жовтня 2008 року суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_6 з 01 липня 2010 року".

30 листопада 2012 року укладено договір про внесення змін до договору від 01 квітня 2012 року № 174/08 на тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності від 30 листопада 2012 року, яким визначено редакцію додатку № 1 до договору № 174/08, що набирає чинності з 01 грудня 2012 року.

У специфікації вказаного додатку зазначено про те, що ФОП ОСОБА_6 є власником рекламних засобів, згідно з наведеним переліком, в тому числі 1-го сіті-лайту на вул. Збаразькій у м. Тернополі.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2014 року (справа № 607/14594/14-п), гр. ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340,00 грн.

Також постановою встановлено, що 24 серпня 2014 року близько 21 год. 50 хв., керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_7 рухаючись на перехресті вул. Збаразька-Бродівська в м. Тернополі, був неуважний під час виконання повороту ліворуч на вул. Бродівську, не дав дорогу автомобілю Рено, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_12, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого допустив зіткнення з даним автомобілем, чим порушив п.п. 2.3 (б), 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Крім цього, автомобіль Рено, державний номерний знак НОМЕР_2, який при ударі відкинуло вправо, допустив наїзд на перешкоду, а саме рекламну конструкцію типу Сіті-лайт, пошкодивши її.

Автомобіль ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1, яким на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_7 був застрахований його власником, про що свідчить поліс від 29 листопада 2013 року № АІ 6115128 ПрAT "ПРОСТО-страхування".

ФОП ОСОБА_6 17 травня 2010 року придбав 31 штуку рекламних конструкцій на загальну суму 118 500 грн, тобто середня вартість однієї конструкції становить 3 950 грн. Калькуляційна вартість демонтажу, ремонту та монтажу Сіті-лайту станом на 26 лютого 2015 року становила 23 170 грн.

29 грудня 2014 року позивач звернувся із заявою до ПрАТ "ПРОСТО-страхування" з повідомленням про подію, зазначивши, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24 серпня 2014 року, було пошкоджено його майно, а саме рекламну конструкцію Сіті-лайту на вул. Збаразькій у м. Тернополі.

05 січня 2015 року аварійним комісаром, призначеним ПрАТ "ПРОСТО- страхування", який прибув на місце огляду, було встановлена відсутність будь-яких пошкоджень рекламної конструкції Сіті-лайту та будь-яких залишків, що могли свідчити про наявність пошкоджень, сама ж рекламна конструкція знаходилась в технічно справному стані.

За результатами виїзду аварійного комісару на місце події був складений акт огляду від 05 січня 2015 року № 1, за підписом представника страхової компанії Губчак Н.М.

За вказаних обставин, на звернення позивача про виплату страхового відшкодування ПрАТ "ПРОСТО-страхування" надано лист-відповідь від 04 лютого 2015 року № 04-780 про відмову у визнанні страхового випадку страховим та виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з тим, що потерпілою особою порушено п. 37.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою собою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспрюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (стаття 17) або ГПК України (1798-12) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-467цс15.

За правилами ч. 1 ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ст. ст. 205, 207 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи положення чинного законодавства, зміст правовідносин та суб'єктний склад учасників цих правовідносин, спір, що виник між ФОП ОСОБА_6 та ПрАТ "ПРОСТО-страхування", не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, він мав вирішуватись господарським судом.

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню у частині вирішення вимог ФОП ОСОБА_6 до ПрАТ "ПРОСТО-страхування" із закриттям провадження у справі у цій частині відповідно до ч. 1 ст. 340 ЦПК України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 206 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

В іншій частині судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 340, 348 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 15 березня 2016 року у частині вирішення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, скасувати.

Провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, закрити.