Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
Хопти С.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до приватного підприємства "Нива", ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних, упущеної вигоди та інфляційних збитків за невиконання зобов'язань за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Кредобанк" на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24 лютого 2016 року,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк") звернулося до суду з позовом до приватного підприємства "Нива" (далі - ПП "Нива"), ОСОБА_3, обґрунтовуючи вимоги тим, що 22 червня 2011 року між банком та ПП "Нива" було укладено договір № 08-15/73/2011, згідно з умовами якого останнє отримало кредит у розмірі 140 000 грн терміном до 31 травня 2013 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором того ж дня між банком, ПП "Нива" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 76/9-2011, згідно з умовами якого ПП "Нива" та ОСОБА_3 несуть солідарну відповідальність перед позивачем. У зв'язку із неналежним виконанням ПП "Нива" взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, банк звернувся до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2013 року позов ПАТ "Кредобанк" до ПП "Нива", ОСОБА_3 задоволено, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 101 330 грн 25 коп. Посилаючись на те, що вказане судове рішення відповідачі не виконують, та, керуючись ст. 625 ЦК України, п. 7.2 кредитного договору, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів інфляційні збитки за період з дати постановлення судового рішення 20 травня 2013 року по 16 вересня 2015 року у розмірі 69 905 грн 17 коп., 3 % річних за аналогічний період - 6 723 грн 75 коп. та 62 194 грн 69 коп. упущеної вигоди за цей же період, а всього - 138 581 грн 79 коп.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24 лютого 2016 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ "Кредобанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2013 року у справі № 299/1198/13-ц (яке набрало законної сили) задоволено позов ПАТ "Кредобанк" до ПП "Нива", ОСОБА_3, стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 22 червня 2011 року № 08-15/73/2011 у розмірі 101 330 грн 25 коп. з яких: 87 430 грн 30 коп. - заборгованість за кредитом; 9 948 грн 80 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 300 грн -заборгованість за комісією за адміністрування кредиту; 3 169 грн 78 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 468 грн 02 коп. - пеня за прострочення сплати процентів; 13 грн 35 коп. - пеня за прострочення сплати комісії за адміністрування кредиту, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 30 червня 2011 року № 74/9-2011, а саме на нерухоме майно: будівлю-склад ангара (літ. Б), розташовану по АДРЕСА_1, яка належить ПП "Нива" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 грудня 2008 року серії НОМЕР_1, видане Виноградівською районною державною адміністрацією; визначено спосіб реалізації майна, початкову ціну продажу майна. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що вина відповідачів у невиконанні судового рішення відсутня, оскільки відповідальність за виконання грошового зобов'язання було покладено на позивача, який не надав доказів вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду. Крім того, суди вказали, що позивачем також не надано належних та допустимих доказів, що через невиконання відповідачами зобов'язань зазнав втрат (збитків) у розумінні ст. 22 ЦК України.
Проте погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У пункті 7.5 спірного кредитного договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання позичальником свого зобов'язання зі своєчасного повернення кредиту або його частини, позичальник, крім сплати пені, на вимогу банку відшкодовує банку заподіяні збитки у повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду. Упущена вигода розраховується за весь період прострочення шляхом нарахування на суму прострочення процентної ставки (п. 2.1 кредитного договору), збільшеної у півтора рази.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України та умов спірного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє боржника і поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій на порушення ст. ст. 10, 212, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, належним чином не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, зокрема, відмовляючи у позові, суди виходили із того, що позивачем не надано доказів того, що ним вживалися заходи щодо реалізації предмета іпотеки, які не призвели до належного виконання зобов'язання.
Проте, суди не звернули увагу на те, що законодавством не покладено на стягувача таких обов'язків, як доведення факту виконання чи невиконання судового рішення. Це не виключає обов'язок боржника добровільно виконати рішення суду та погасити заборгованість за кредитним договором.
Крім того, дійшовши висновку про те, що ПАТ "Кредобанк" не надано доказів того, що банк зазнав втрат у розумінні ст. 22 ЦП України у вигляді упущеної вигоди, поза увагою судів залишилося те, що банк у своєму позові не посилався на вищевказану норму права, а керувався умовами укладеного між сторонами договору, зокрема, п. 7.5, відповідно до якого за невиконання або неналежне виконання позичальником свого зобов'язання зі своєчасного повернення кредиту або його частини, позичальник, крім сплати пені, на вимогу банку відшкодовує банку заподіяні збитки у повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду.
Також колегія суддів не може погодитися із висновками судів у частині вирішення позовних вимог до ПП "Нива", виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. ч. 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (ст. 17) або ГПК України (1798-12) (ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
В абзаці 3 п. 15 вказаної постанови роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПАТ "Кредобанк" до ПП "Нива".
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на вищевказані вимоги законодавства й допущених місцевим судом порушень відповідно до вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України не усунув.
Положеннями ч. 1 ст. 340 ЦПК України передбачено, що судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених у ст. ст. 205 і 207 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кредобанк" задовольнити частково.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24 лютого 2016 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до приватного підприємства "Нива" про стягнення трьох відсотків річних, упущеної вигоди та інфляційних збитків за невиконання зобов'язань за кредитним договором скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24 лютого 2016 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних, упущеної вигоди та інфляційних збитків за невиконання зобов'язань за кредитним договором скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
Д.Д. Луспеник
В.І. Журавель
О.В. Закропивний
С.Ф. Хопта
С.П. Штелик