головуючого Кузнєцова В.О., суддів:Євтушенко О.І., Карпенко С.О., Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, Санаторія-профілакторія "Мрія" Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради про стягнення заробітної плати та вихідної допомоги не виплаченої при звільненні працівника та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2015 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (далі - Черкаський ОІПОПП), Санаторія-профілакторія "Мрія" Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради (далі - Санаторій-профілакторій "Мрія") про стягнення заробітної плати та вихідної допомоги не виплаченої при звільненні працівника та відшкодування моральної шкоди. Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що у період із 26 січня 1989 року до 23 березня 2015 року вона працювала в санаторії-профілакторії "Мрія", який є структурним підрозділом Черкаського ОІПОПП, на посаді чергової медичної сестри. Наказом від 23 січня 2015 року № 17 її звільнено з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства. Зазначала, що відповідач до цього часу не провів із нею повного розрахунку, що порушує її законні права на своєчасне одержання винагороди за працю. З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила стягнути з відповідачів Черкаського ОІПОПП та Санаторію-профілакторію "Мрія" на свою користь заборгованість із заробітної плати у сумі 9719,57 грн, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 2 031,25 грн, вихідну допомогу у сумі 1 987,17 грн, 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 14 625 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Черкаського ОІПОПП на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі в сумі 5 701,15 грн, невикористані нею 25 днів відпустки в розмірі 2 031,25 грн, середній заробіток за весь час затримки невиплаченої заробітної плати за період з 23 березня 2015 року по 18 грудня 2015 року у розмірі 15 112,5 грн та вихідна допомога, передбачена ст. 44 КЗпП України, у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 1 916,20 грн, моральну шкоду в сумі 1 тис. грн., а всього 25 761, 10 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з Черкаського ОІПОПП на користь ОСОБА_6 заборгованості по заробітній платі в сумі 5 701,15 грн та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з Черкаського ОІПОПП на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі за січень 2015 року в сумі 1 916,20 грн. В іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Черкаський ОІПОПП просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 117 КЗпП України, невиплата позивачеві належних при звільненні сум у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України відбулося з вини Черкаського ОІПОПП, тому останній повинен їй виплатити і заборгованість по заробітній платі за січень 2015 року, лютий 2015 року та 23 дні березня 2015 року, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу та середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду, а також моральну шкоду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, апеляційний суд виходив з того, що до стягнення позивачеві підлягає лише невиплачена заробітна плата за січень 2015 року в сумі 1916, 20 грн, оскільки інший час остання перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення суду без змін.

Проте повністю з висновками судів погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до 94 КЗпП України (322-08) , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Статтею 44 КЗпП України, передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України, де вказано, що підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212- 215 ЦПК України, не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача Черкаського ОІПОППна користь позивача заборгованості із заробітної плати, невикористаної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки невиплаченої заробітної плати та вихідної допомоги, суд першої інстанції залишив поза увагою, що матеріали справи не містять даних про розмір середньомісячної заробітної плати, які б давали підстави для обрахування згаданих сум. Судом першої інстанції було взято до уваги розрахунок, зроблений безпосередньо позивачем та не перевірено наявності заборгованості перед позивачем за невикористану відпустку з урахуванням довідки санаторію-профілакторію "Мрія" від 15 вересня 2015 року № 47.

Не перевіреними судом першої інстанції залишились заперечення відповідача Черкаського ОІПОПП (а.с.10-14), зокрема, що у останнього відсутні будь-які письмові відомості або первинні документи стосовно нарахованої та виплаченої працівникам санаторію-профілакторію "Мрія" заробітної плати за 2014-2015 роки, оскільки така інформація знаходиться у ліквідаційній комісії санаторію, а також у Черкаської виконавчої дирекції ФССТВП, яка проводила відповідні виплати на рахунок відокремленого структурного підрозділу інституту.

Суд першої інстанції дійшовши висновку про наявність підстав щодо стягнення з відповідача Черкаського ОІПОПП на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки невиплаченої заробітної плати за період з 23 березня 2015 року до 18 грудня 2015 року не перевірив належним чином вини інституту у затримці такої виплати, з урахуванням того, що відповідні виплати працівникам санаторію-профілакторію "Мрія" проводились за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який до участі у справі не залучений, та процедури ліквідації цього санаторію.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції на зазначені обставини також уваги не звернув, натомість при обчисленні середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку залишив поза увагою, що його розмір залежить безпосередньо від сум належних працівникові до виплати при звільненні, при цьому змінивши фактично рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з січня 2015 року до 23 березня 2015 року.