розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 14 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю ФТД "Наташа-М", Приватного підприємства "Ніаніт" про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеною заявою, в обґрунтування якої зазначала, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 14 травня 2014 року стягнуто в солідарному порядку з неї, Товариства з обмеженою відповідальністю ФТД "Наташа-М" (далі - ТОВ ФТД "Наташа-М"), ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного підприємства "Ніанат" (далі - ПП "Ніанат") на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") заборгованність за договором про надання траншу від 10 листопада 2011 року у розмірі 9 116 852 грн 37 коп. та судові витрати в сумі 25 500 грн.

Посилаючись на те, що оскаржуване рішення було ухвалено без її відома, при цьому третейський суд вийшов за межі власних повноважень, у звязку із чим просила заяву задовольнити.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, та постановити ухвалу про задоволення заяви.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 14 травня 2014 року, ухваленим у справі за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ ФТД "Наташа-М", ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ПП "Ніанат" про стягнення заборгованості за кредитним договором, з останніх солідарно стягнуто заборгованість за договором про надання траншу від 10 листопада 2011 року у розмірі 9 116 852 грн 37 коп. (а. с. 8-10).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із відсутності підстав, передбачених ст. 51 Закону України "Про третейські суди", для скасування вказаного рішення. Вказаний спір підвідомчий третейському суду, а поручитель ОСОБА_3 не є споживачем банківських послуг в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Таким вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 зазначеного Закону визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонено третейськими судами.

Розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03 лютого 2011 року № 2983-VI "Про внесення зміни до ст. 6 Закону України "Про третейські суди" (2983-17) щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" ч. 1 ст. 6 вказаного Закону доповнено п. 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

ОСОБА_6 набрав чинності 12 березня 2011 року.

Розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2983-VI (2983-17) передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, про те що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання цього договору, відповідно до пункту 14 ч. 1 ст. 6 Закону "Про третейські суди", незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки з компетенції третейського суду виключено вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2630цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

За вимогами ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З матеріалів справи та касаційного провадження вбачається, що ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року було скасовано ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 11 грудня 2014 року, якими у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 14 травня 2014 року було відмовлено.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія судів суду касаційної інстанції звертала увагу на те, що ОСОБА_3 є поручителем за зобов'язаннями, що виникли за споживчим кредитом, спір виник щодо заборгованості за кредитом, а тому суду слід належним чином перевірити, чи підлягає такий спір розгляду третейським судом в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди".

Разом з тим у порушенням вимог ч. 4 ст. 338 ЦПК України, апеляційним судом першої інстанції вказані вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ під час нового розгляду справи не виконані.

У силу наданих чинним ЦПК України (1618-15) повноважень апеляційний суд міг усунути допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, проте, не врахувавши доводів апеляційної скарги, залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, апостановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.