розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт", ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, про визнання пунктів іпотечного договору недійсними, за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" Шкурка Віктора Михайловича на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (далі - ПАТ Банк "Контракт"), ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Н.С., про визнання пунктів іпотечного договору недійсними.

В обґрунтування позову зазначив, що 10 грудня 2008 року між відповідачем ОСОБА_7 та ВАТ Банк "Контракт", правонаступником якого є ПАТ Банк "Контракт", в якості забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір № 095/2008-03, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований за реєстровим номером 8239.

Відповідно до п. 1.2.4 іпотечного договору, в іпотеку було передано житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та належать на праві приватної власності ОСОБА_7

Відповідно до п.1.2.1 іпотечного договору, в іпотеку також була передана земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, площею 0,2400 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, та яка також на праві приватної власності належить ОСОБА_7

Позивач зазначає, що на момент укладення іпотечного договору у 2008 році був неповнолітнім, постійно проживав та був зареєстрований у будинку, розташованому по АДРЕСА_2, Вишгородського району Київської області, в якому проживає до даного часу, і при укладенні договору іпотеки, предметом якого є вищезазначений будинок та земельна ділянка на якій він розташований, орган опіки та піклування не давав згоди на його укладення.

Ураховуючи викладене, просив визнати недійсним п.п.1.2.1, п.п.1.2.4, п.п.1.4.1 іпотечного договору № 095/2008-03 від 10 грудня 2008 року; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатню Н.С. виключити запис за порядковим номером 8240-8244 від 10 грудня 2008 року про заборону відчуження земельної ділянки площею 0,2400 га та будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатню Н.С. виключити з реєстру іпотек земельну ділянку площею 0,2400 га та будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано недійсним п.п.1.2.1, п.п.1.2.4, п.п.1.4.1 іпотечного договору № 095/2008-03 від 10 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу НовохатньоюН.С. та зареєстрованого за реєстровим номером № 8239.

Відмовлено у задоволенні позову у частині зобов'язання приватного нотаріуса Новохатньої Н.С. виключити з реєстру заборону відчуження іпотечного майна.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" Шкурко В.М. просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, дані рішення не відповідають вищевказаним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що наявні правові підстави для визнання недійсними п. п. 1.2.1, 1.2.4, 1.4.1 іпотечного договору, укладеного 10 грудня 2008 року між ВАТ Банк "Контракт" та ОСОБА_7, предметом якого є, в тому числі, житловий будинок АДРЕСА_2 Вишгородського району Київської області та земельна ділянка на якій він розташований, оскільки оспорюваний іпотечний договір був укладений без дозволу органу опіки та піклування, так як на момент його укладення у вказаному будинку проживав та був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 грудня 2008 року між ОСОБА_7 та ПАТ "Банк Контракт" для забезпечення виконання кредитного договору, укладеного 10 грудня 2008 року між банком та ЗАТ "Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання" був укладений іпотечний договір.

Відповідно до п. 1.2.4 іпотечного договору, в іпотеку було передано житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 який належав на праві приватної власності ОСОБА_7

Пунктом 1.2.1 іпотечного договору передбачено, що в іпотеку банку була також передана земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний житловий будинок, площею 0,2400 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 яка також на праві приватної власності належить ОСОБА_7

У житловому будинку АДРЕСА_3 який є предметом іпотеки, на час його укладення (10 грудня 2008 року) проживав та був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою № 15 від 09 лютого 2015 року, яка видана Виконавчим комітетом Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, з якої вбачається, що ОСОБА_6 дійсно зареєстрований з 18 листопада 2008 року у вищезазначеному житловому будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно із ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати зобов`язання.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із наявності правових підстав, передбачених ч.1 ст. 215, ч. 6 ст. 203 ЦК України та ч. 3 ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства", для визнання недійсними п.п. 1.2.1, 1.2.4, 1.4.1 іпотечного договору від 10 грудня 2008 року, оскільки він був укладений без дозволу органів опіки і піклування.

Однак такого висновку суди дійшли з порушенням вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України, без належного з'ясування всіх обставин по справі, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За змістом зазначених норм матеріального права за умови встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце їх проживання, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.

Статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органиопікита піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, якіїх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України (435-15) , як і спеціальний Закон України "Про іпотеку" (898-15) , не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Відтак, договір іпотеки, що вчинений власниками стосовно нерухомого майна, правокористування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року № 6-1793 цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі ОСОБА_6 є сином ОСОБА_7, який уклав іпотечний договір від 10 грудня 2008 року.

Згідно із п. 2.1.10 іпотечного договору іпотекодавець засвідчує, що немає малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб, правам та інтересам яких цей договір суперечить, а також у будинку ніхто не зареєстрований.

Також вказаний іпотечний договір укладено за письмовою згодою дружини - ОСОБА_11, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу НовохатньоюА.С. (п. 2.1.9 іпотечного договору).

З іпотечного договору вбачається, що іпотекодавець ОСОБА_7, на момент його укладення, проживав за іншою адресою - у квартирі АДРЕСА_1.

Вказаний іпотечний договір засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С.

Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, представником ПАТ "Банк "Контракт" було надано копію будинкової книги, яка надавалась ОСОБА_7 при укладенні оспорюваного іпотечного договору, з якої вбачається, що у житловому будинку АДРЕСА_2 ніхто не зареєстрований.

Отже суди попередніх інстанцій вказаних обставин та вимог закону не врахували, належним чином не з'ясували місце фактичного постійного проживання позивача на момент укладення оспорюваного іпотечного договору, з урахуванням того, що позивач на той час був неповнолітнім та відповідно до ст. 29 ЦК України повинен був проживати за місцем проживання одного з батьків. Крім того, при вирішенні даного спору суди повинні були врахувати добросовісність поведінки іпотекодавця ОСОБА_7, який на момент укладення вказаного договору засвідчив про те, що не має малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб, правам та інтересам яких цей договір суперечить, а також у будинку ніхто не зареєстрований, у зв'язку з чим дійшли до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Оскільки обставини, пов'язані із перевіркою правильності визначення обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів, судами з`ясовувались неналежним чином, чим порушено норми процесуального права ( ст. ст. 10, 60, 61, 179 ЦПК України) і таке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" Шкурка Віктора Михайловича задовольнити.