головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Євтушенко О.І., Карпенко С.О., Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, Івано-Франківська міська рада, про знесення самочинно здійсненої прибудови, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2016 року,

У вересні 2013 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про знесення самовільно здійсненої прибудови до квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2016 року, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвали суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що вказані вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України однією з підстав закриття провадження у справі є подання заяви, яка не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Пунктом 7 статті 3 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із п. 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 439/2011 (439/2011) , Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до пункту 3 вказаного Положення основними завданнями Державної архітектурно-будівельної інспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у тому числі здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань.

Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20 травня 2013 року "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" (v0008760-13) роз'яснено, що відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

З наведених норм законодавства вбачається, що спори, які виникають з приводу самочинного будівництва, є публічно-правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних відносинах надані йому законодавством владні управлінські функції стосовно забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян. Справи за позовом такого суб'єкта належать до юрисдикції адміністративних судів.

З урахуванням вказаних вимог закону, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку щодо закриття провадження у справі з тих підстав, що даний спір мав вирішуватись в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір, що виник між сторонами стосується здійснення органом владних повноважень (Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області), делегованих йому законом щодо здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судовірішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Установивши, що оскаржувані рішення відповідають вимогам статей 209, 210 ЦПК України, та керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.