головуючого Кузнєцова В.О. суддів: Євтушенко О.І., Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "МетаБанк" (далі - ПАТ "МетаБанк") до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 21 жовтня 2015 року,

У травні 2012 року Публічне акціонерне товариство "МетаБанк" (далі - ПАТ "МетаБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 26 вересня 2009 року між АБ "Металург", правонаступником якого єПАТ "МетаБанк", та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредит для придбання автомобіля у розмірі 68 208,00 грн, а також додатковий кредит на оплату витрат зі страхування автомобіля в розмірі 1 482,83 грн на термін до 26 вересня 2015 року.

Для забезпечення виконання умов кредитного договору, 26 вересня 2009 року між банком та ОСОБА_7 був укладений договір поруки, згідно з яким останній зобов'язався відповідати перед кредитором за зобов'язаннями ОСОБА_6, які виникають з кредитного договору від 26 вересня 2009 року в повному обсязі.

Оскільки боржник ОСОБА_6 належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором від 26 вересня 2009 року, у неї утворилась заборгованість станом на 23 березня 2015 року в розмірі 79 629,73 грн, що складається із: заборгованості за кредитом - 44 177,12 грн; пені - 35 452,61 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з боржника та поручителя.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ "МетаБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 61 903,42 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_7 оскаржив вищевказане рішення до апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ "МетаБанк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 28 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2015 року, в частині задоволення позовних вимог ПАТ "МетаБанк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_6, не погоджуючись із рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2015 року подала апеляційну скаргу та просила скасувати його в частині стягнення з неї пені.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 21 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2015 року змінено в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені з ОСОБА_6 залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в солідарному порядку, як з боржника, так і з поручителя. Крім того, суд першої інстанції зменшив розмір пені з 35 452,61 грн до 17 726,30 грн на підставі положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення місцевого суду, погодився з такими висновками місцевого суду, однак змінив його в частині розподілу судових витрат. При цьому, апеляційним судом було враховано рішення апеляційного суду Донецької області від 28 липня 2015 року, яким було скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_7 та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 26 вересня 2009 року між АБ "Металург", правонаступником якого є ПАТ "МетаБанк", та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредит для придбання автомобіля у розмірі 68 208,00 грн, а також додатковий кредит на оплату витрат зі страхування автомобіля в розмірі 1 482,83 грн строком до 26 вересня 2015 року зі сплатою 16,76 % річних.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ "МетаБанк" у ОСОБА_6 станом на 23 березня 2015 року наявна заборгованість у сумі 79 629,73 грн, яка складається із заборгованості по кредиту - 44 177,12 грн та пені за період з 23 березня 2014 року по 23 березня 2015 року - 35 452,61 грн.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.5 кредитного договору від 26 вересня 2008 року передбачена сплата пені у розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

В той же час, 15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) , в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання ст. 14-1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Національний банк України з метою забезпечення реалізації ст. 2 цього Закону листом від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 (v6448500-14) "Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО" повідомив усі банки про необхідність неухильно дотриматися вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.

Також на виконання ст. 14-1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2015 року № 1053-р (1053-2015-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, в якому п.п. 20 п. 1 зазначено м. Маріуполь.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_6 проживає у м. Маріуполі Донецької області.

ПАТ "МетаБанк" просив стягнути пеню в розмірі 35 452,61 грн за період з 23 березня 2014 року по 23 березня 2015 року, який включає період дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) з 14 квітня 2014 року по 23 березня 2015 року.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, виходив із того, що оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р (1079-2014-р) , яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2015 року № 1053-р (1053-2015-р) "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція", на час апеляційного розгляду не скасовано, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені.

Однак такий висновок є помилковим, оскільки зупинення розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2015 року № 1053-р (1053-2015-р) , яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не спростовує того факту, що на момент його прийняття м. Маріуполь віднесено до територій, на яких здійснювалася антитерористична операція.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення пені, суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303- 315 ЦПК України, на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув та не надав їм належної правової оцінки, у зв'язку з чим дійшов до передчасного висновку щодо стягнення пені в період дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) .

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.