суддів: Завгородньої І.М., Євтушенко О.І., Ситнік О.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", ОСОБА_6 про визнання поруки такою, що припинена, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року,

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 14 грудня 2006 року між акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (далі - АТ "Індустріально-експортний банк"), нею та ОСОБА_6 укладено договір поруки, відповідно до якого вона поручилася перед відповідачем ПАТ "Креді Агріколь Банк" відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_6, які виникають з умов кредитного договору № 4476/06-АК від 14 червня 2006 року.

06 вересня 2012 року кредитор пред'явив вимогу до позичальника та до неї, як поручителя, про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі у розмірі 19 096,10 доларів США в 30-денний термін.

Посилаючись на те, що банк протягом шестимісячного строку не пред'явив до неї вимог, як до поручителя, строк дії поруки припинився, а тому просила суд визнати поруку такою, що припинена.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року, позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", ОСОБА_6 про визнання поруки такою, що припинена - залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судаминорм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що у зв'язку із порушенням боржником зобов'язань за кредитним договором, банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав своє право вимоги дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно із боржника і поручителя, звернувшись із відповідним позовом до суду 11 листопада 2013 року, за наслідками розгляду якого, рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 квітня 2014 року, яке набрало законної сили, ухвалено стягнути з боржника та поручителя заборгованість за кредитним договором, у зв'язку з чим дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для припинення поруки.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судамидопущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.