суддів: Завгородньої І.М., Євтушенко О.І., Ситнік О.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Управління капітального будівництва Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоград", третя особа - Одеська міська рада, про визнання інвестиційних прав на індивідуальні об'єкти інвестування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2016 року,

У жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 18 березня 2005 року та 21 липня 2005 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Златоград" (далі - ТОВ "Златоград") укладені інвестиційні договори № 18/03 ИМ та № 21/07/1 ИМ, згідно з п. 1 яких інвестор здійснює внесок інвестицій у вигляді особистих (позичених) коштів, а підприємство (ТОВ "Златоград") - будівництво житлового комплексу "Золоте Руно" по АДРЕСА_1.

Індивідуальним об'єктом інвестування за інвестиційним договором № 18/03 ИМ від 18 березня 2005 року є однокімнатна квартира, буд. № 4 А (пор. № 84) на 12-му загальному, 9-му житловому поверсі (отм. 36), загальною площею 39,65 кв. м та однокімнатна квартира, буд. № 4А (пор. № 115), на 15-му загальному, 12-му житловому поверсі (отм.45,0 м), загальною площею 47,30 кв. м, 18-ти поверхового будинку, секція "А" в житловому комплексі "Золоте Руно", МН "Д", житлового кварталу 1-6, "Ближні млини", обмеженого АДРЕСА_1. Індивідуальним об'єктом інвестування за інвестиційним договором № 21/07/1 ИМ від 21 липня 2005 року є однокімнатна квартира, на 17-му загальному, (отм. 51 м.), 14-му житловому поверсі, секція "Б", буд. № 2, в житловому комплексі "Золоте Руно", МН "Д", житлового кварталу 1-6, "Ближні млини", обмеженого АДРЕСА_1

Згідно з п. 3.1 інвестиційних договорів сума та умови внесення інвестицій визначені додатковою угодою (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договорів.

Відповідно до п. 1 додатку до інвестиційного договору № 18/03 ИМ від 18 березня 2005 року сума договору інвестування на момент його укладення, з урахуванням НДС, становить 36 519 доларів США, що еквівалентно 193 186 гривням, а згідно п. 1 додатку до інвестиційного договору № 21/07/1 ИМ від 21 липня 2005 року - 28 020 доларів США, що еквівалентно 141 625 гривням.

Посилаючись на те, що вказані кошти сплачені ним на виконання умов інвестиційних договорів, однак до теперішнього часу будівництво житлового комплексу "Золоте Руно" не закінчено, будівництво знаходиться на стадії котловану, земельна ділянка, на якій повинен розташовуватися житловий комплекс, належить територіальній громаді м. Одеса, просив суд визнати інвестиційні права на індивідуальні об'єкти інвестування.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2016 року, позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судаминорм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач виконав грошові зобов'язання за інвестиційними договорами, повністю сплативши вартість об'єктів будівництва, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права власності на об'єкти будівництва.

Встановивши, що інвестиційні права на об'єкти інвестування виникли у позивача на підставі інвестиційних договорів, які є чинними, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання за ним такого права в судовому порядку та вірно зазначили, що право позивача може бути захищено в судовому порядку в інший, передбачений законом спосіб.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судамидопущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,