розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки і договору іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 08 квітня 2016 року

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із вказаним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що між позивачем та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір від 20 липня 2007 року № HMC0GK00002746 відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 30 000 дол. США терміном до 19 липня 2032 року, а ОСОБА_4 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлені договором.

На забезпечення виконання зобов'язання був укладений договір поруки з ОСОБА_5

Свої зобов'язання ОСОБА_4 не виконує належним чином у зв'язку із чим станом на 25 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 33 518,29 дол. США, яка складається із: 27 394,67 дол. США - заборгованість за кредитом; 3 658,98 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 413,98 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 444,44 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 10,62 дол. США - штраф (фіксована частина); 1 595,60 дол. США - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного банк просив стягнути з відповідачів солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року № HMC0GK00002746, в розмірі 33 518,29 дол. США, що за курсом 23,55 грн за 1 долар відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 25 березня 2015 року складає 789 355 грн 71 коп.

18 червня 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися в суд з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки і договору іпотеки, в якому зазначали, що умови кредитного договору суперечать принципам добросовісності, спрямовані на погіршення становища споживача, а оскільки ці договори є похідними від кредитного, то теж повинні бути визнані недійсними.

У кредитному договорі немає відомостей щодо детального розпису загальної його вартості. Позичальнику не видавався графік погашення кредиту, хоча у самому договорі кредиту та поруки він значився як додаток.

На підставі викладеного та з урахуванням поданих уточнень та заяви про зменшення позовних вимог за зустрічним позовом, просили суд визнати недійсними кредитний договір від 20 липня 2007 року № HMC0GK00002746 укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк" та договір іпотеки від 16 липня 2012 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "ПриватБанк".

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2015 року позовні вимоги об'єднані у одне провадження.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 грудня 2015 року в задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки і договору іпотеки задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір від 20 липня 2007 року № HMC0GK00002746, укладений між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", в особі Шепетівського відділення Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", та укладений на забезпечення виконання зобов'язань за ним договір іпотеки від 16 липня 2012 року між ОСОБА_6 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", в особі Шепетівського відділення Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк".

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 08 квітня 2016 року з урахуванням ухвали того ж суду від 21 квітня 2016 року про виправлення описки рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 грудня 2015 року скасовано.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 загальну суму заборгованості за кредитним договором № HMC0GK00002746 від 20 липня 2007 року, яка становить 33 073,85 доларів США, що за курсом 23 грн 55 коп. відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 березня 2015 року становить - 778 889 грн 16 коп. і складається з наступного: 27 394,67 доларів США - заборгованість за кредитом, що еквівалентно 645 144 грн 47 коп.; 3 658,98 доларів США - заборгованість по процентам, що еквівалентно 86 168,98 грн, 413,98 доларів США комісії, що еквівалентно 9 749 грн 22 коп., 10,62 доларів США штрафу (фіксована частина), що еквівалентно 250 грн 10 коп., 1 595,60 доларів США, штрафу (процентна складова), що еквівалентно 37 576 грн 38 коп. та 10 466 грн 56 коп. пені.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 7 673 грн 40 коп. судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсними кредитного договору і договору іпотеки відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 08 квітня 2016 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення місцевого суду ту ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд виходив з того, що кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, умов щодо надання банку право на зміну процентної ставки в односторонньому порядку, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

ОСОБА_4 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного правочину та в подальшому виконував його умови. Підпис відповідача на договорі свідчить, що один із оригіналів договору отриманий ним особисто, до банку із заявами про надання додаткової інформації або роз'яснення певних положень договорів позивачі за зустрічними вимогами не звертались.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ОСОБА_4 та інші позивачі при укладенні спірного кредитного договору та договору іпотеки діяли свідомо, вільно, враховуючи власні інтереси, прийняли рішення про вибір банку та вступили з ним в договірні відносини, визначивши при цьому характер правочинів і умови, а тому підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, не встановлено.

Також, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 кредитні зобов'язання виконував до 2014 року. На час звернення до суду утворилася заборгованість за кредитом - 27 394,67 доларів США, що еквівалентно 645 144 грн 47 коп.; 3 658,98 доларів США - заборгованість за процентами, що еквівалентно 86 168,98 грн, 413,98 доларів США - за комісією, що еквівалентно 9 749 грн 22коп.

Оскільки рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 18 листопада 2015 року, яке набрало законної сили, визнано зобов'язання що виникло з договору від 20 липня 2007 року № HMC0GK00002746, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ КБ "ПриватБанк", в особі Шепетівського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк" такими, що припинили свою дію з 25 листопада 2008 року, тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частинні стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом помилково стягнуто заборгованість із боржника та ОСОБА_6, яка є відповідачем за первісним позовом спростовуються ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 21 квітня 2016 року про виправлення описки.

Доводи скарги щодо порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, не врахування порушень вимог закону під час укладення кредитного договору щодо надання усієї інформації, необхідної для укладення кредитного договору, несправедливих умов договору, дисбаланс прав та обов'язків за договором, відсутності детального розпису загальної вартості кредиту (орієнтовної сукупної вартості кредиту), графіку погашення, а також нечесної підприємницької практики банку не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 20 липня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір № HMC0GK00002746, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з "20" липня 2007 року по "19" липня 2032 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 36 750 дол. США на наступні цілі: 30 000 дол.США на споживчі цілі, а також у розмірі 6 750 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,2 % від суми виданого кредиту щомісячно у період сплати та 0,00 % одноразово у момент надання кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з "20" по "25" число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку:

Щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 379,67 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками та винагородою.

У разі порушення вищевказаних термінів оплати (зокрема оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, позичальник зобов'язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів (п. 7.1 договору).

На забезпечення виконання зобов'язання 20 липня 2007 року ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір поруки з ОСОБА_5 та договір іпотеки з ОСОБА_6

16 липня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода щодо внесення змін до п. 7.3 кредитного договору про забезпечення даного договору.

Пунктом 2.3.1 та 2.3.2 кредитного договору визначено, що банк має право: в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

За своїм розсудом банк має право зменшувати розмір процентної ставки до рівня, встановленого чинним законодавством. При цьому банк протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки надсилає письмове повідомлення позичальникові з наведенням зменшеного розміру процентної ставки й дати, з якої вона встановлюється, що є зміною умов даного договору.

Відповідно до даного пункту договору банк змінював відсоткову ставку про що письмово повідомляв відповідача.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 18 листопада 2015 року, яке набрало законної сили, визнано зобов'язання що виникло з договору від 20 липня 2007 року № HMC0GK00002746, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ КБ "ПриватБанк", в особі Шепетівського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк" такими, що припинили свою дію з 25 листопада 2008 року.

Доводи скарги щодо не застосування пропущеного банком строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутня заява про застосування спеціальної позовної давності до вимог банку про стягнення пені, заявлена до ухвалення рішення місцевим судом.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.