розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект", третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 23 вересня 2008 року між нею та Публічним акціонерним товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого їй було надано кредит у розмір 36 000 доларів, що в еквіваленті становить 174 618 грн, терміном до 21 вересня 2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня, між нею та банком було укладено договір іпотеки, за умовами якого вона пережала в іпотеку банку житловий будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1. Крім того, на забезпечення виконання нею умов вищевказаного кредитного договору 23 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки.

Зазначала, що з 2013 року вона, її чоловік ОСОБА_5 та їх сусіди почали отримувати телефонні дзвінки та смс-повідомлення з погрозами щодо повернення боргів за зазначеним вище кредитним договором, а у 2014 році їй почали надходити листи від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" (далі - ТОВ "Кей Колект") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрборг" (далі - ТОВ "Укрборг") з вимогою про сплату боргу та виселення з будинку.

У подальшому їй стало відомо, що 11 червня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу та договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, згідно з якими останній набув право вимоги за вказаним кредитним договором, договорами поруки та іпотеки.

Посилаючись на те, що вона не була повідомлена про відступлення банком права вимоги, її згода на заміну кредитора в зобов'язанні відсутня, а на момент укладення договору факторину ТОВ "Кей Колект" не мало ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсним договір факторингу від 11 червня 2012 року № 4, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей Колект", в частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 23 вересня 2008 року, визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11 червня 2012 року, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей Колект", в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки від 23 вересня 2008 року, стягнути з ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей Колект" на свою користь 54 810 грн та 28 501 грн 20 коп. відповідно на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - просить скасуватиоскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи та надавщи належну оцінку доказам в їх сукупності, правильно визначивши характер спірних правовідносин, обґрунтовано виходив із того, що ні законом, ні укладеним між банком та позивачем кредитним договором не передбачено наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, а відтак права та інтереси ОСОБА_4 не порушено, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що наявність у ТОВ "Кей Колект" ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями не є обов'язковою, оскільки така є обов'язковою при укладенні кредитного валютного договору, тоді як між відповідачами були укладенні договір факторингу та договір відступленні права вимоги.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року залишити без змін.