розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором,

за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором.

Посилалося на те, що 10 червня 2008 року ОСОБА_4 та ВАТ "Сведбанк" уклали кредитний договір, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 47 900 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,50 % на рік. При цьому, відповідно до умов договору, відповідачка зобов'язувалася повернути кредит та сплатити відсотки та інші платежі за користування кредитними коштами в порядку, встановленому кредитним договором.

25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого ПАТ "Сведбанк" відступило ПАТ "Дельта Банк" права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідачки.

15 червня 2012 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого останнє відступило позивачу право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, в зв'язку з чим, станом на 10 серпня 2015 року, утворилась заборгованість за кредитом.

Посилаючись на вищевикладене, ПАТ "Альфа-Банк" просить суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість у розмірі 566 175 грн 60 коп., а також судовий збір.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № 1401/0608/98-005 від 10 червня 2008 року в розмірі 566 175 грн 60 коп, а саме заборгованість за кредитом - 540 953 грн 36 коп., заборгованість за відсотками - 22 531 грн 80 коп. заборгованість з пені - 2 690 грн 44 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачка належним чином не виконувала грошові зобов'язання перед кредитодавцем, внаслідок чого виникла заборгованість.

Судом встановлено, що 10 червня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ "Сведбанк", був укладений кредитний Договір № 1401/0608/98-005, відповідно до якого відповідачка отримала кредит на споживчі цілі у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється у розмірі 47 900 доларів США, зі сплатою відсотків за його використання в розмірі 12,50 % на річних за весь строк фактичного користування кредитом. Кредит був наданий на строк з 10 червня 2008 року до 09 червня 2018 року.

Відповідно до п. 5 Кредитного договору позичальник зобов'язується забезпечити своєчасне повернення кредиту і сплату нарахованих відсотків.

Згідно п. 8.1 Договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/ або строків сплати процентів за користування кредитом Позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору ОСОБА_4 з договором була ознайомлена, та договір підписаний.

25 травня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Сведбанк" (правоаступник ВАТ "Сведбанк") було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого ПАТ "Сведбанк" відступило ПАТ "Дельта Банк" права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідачки.

15 червня 2012 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" відступило ПАТ "Альфа-Банк" право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідачки.

Згідно Витягу з Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами ПАТ "Дельта Банк" було передано до ПАТ "Альфа-Банк" також право грошової вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 1401/0608/98-005 від 10 червня 2008 року.

Відповідно до розрахунку, станом на 10 серпня 2015 року заборгованість ОСОБА_4 складає 26 845,84 доларів США, що еквівалентно 566 175 грн 60 коп, а саме заборгованість за кредитом - 25 649,90 дол. США, що еквівалентно 540 953 грн. 36 коп, заборгованість за відсотками - 1 068,37 дол. США, що еквівалентно 22 531 грн 80 коп, заборгованість з пені - 127,57 дол. США, що еквівалентно 2 690 грн. 44 коп.

Крім того, 13 серпня 2015 року ПАТ "Альфа-Банк" було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, однак відповідачка на неї ніяким чином не відреагувала.

Згідно із положеннями статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, з дотриманням строку (терміну) його виконання, якщо такий встановлено зобов'язанням.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що відносини за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, яким врегульовано відносини позики. Згідно ч. 2 ст. 1050 вказаного Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до положень ст. 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановив, що в порушення умов, передбачених кредитним договором, відповідачка грошові зобов'язання перед кредитодавцем належним не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Що стосується доводів представника скаржника про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність у нього права вимоги до відповідача за зобов'язаннями останнього перед ВАТ "Сведбанк" за договором 10 червня 2008 року, то суд касаційної інстанції не приймає їх до уваги, оскільки до 02 квітня 2015 року відповідач здійснювала платежі на користь позивача та їй було відомо про перехід права вимоги саме до нього, про що судами попередніх інстанцій надана належна та обґрунтована оцінка даним доводам.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.

Доводи касаційної скарги не дають підставі для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року в справі за позовомПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором залишити без змін.