Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ректора Київського національного університету імені ТарасаШевченка Губерського Леоніда Васильовича, третя особа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, про поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 січня 2011 року між ним та Київським національним університетом імені ТарасаШевченка було укладено трудовий договір для виконання завдань по бюджетній науково-дослідній темі 11БФ 05-01, термін виконання якої встановлено з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року.

11 січня 2016 року, після офіційних канікул, позивач вийшов на роботу і приступив до виконання своїх функціональних обов'язків, а 12 січня 2016 року заступник декана фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка в усній формі повідомив йому про звільнення з університету з 01 січня 2016 року, тобто через 12 днів після звільнення, що суперечить вимогам ст. 49-2 КЗпП України та статті 14 Конвенції МОП № 158 "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця" 1982 року, у зв'язку з чим вважає своє звільнення незаконним.

На підставі вказаного позивач просив суд скасувати наказ про його звільнення та зобов'язати відповідача виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 січня 2016 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року, в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У статті 36 КЗпП України визначено, що підставою припинення трудового договору, зокрема, є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Судами встановлено, що наказом Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 17 січня 2011 року № 76-31 ОСОБА_4, кандидата фізико-математичних наук, старшого наукового співробітника, було прийнято на посаду старшого наукового співробітника для виконання робіт по темі № 11БВ051-01 НДЛ "Фізика космосу" фізичного факультету з 04 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року на умовах строкового трудового договору з неповним робочим часом (неповний робочий день при повному робочому тижні) з оплатою 0,6 ставки від посадового окладу 3 348 грн.

12 лютого 2013 року позивач звернувся з заявою до ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка про продовження терміну роботи по темі № 11БВ051-01 НДЛ "Фізика космосу" на 0,6 ставки до 31 грудня 2015 року.

На підставі вказаного суди дійшли правильного висновку, що подавши 12 лютого 2013 року заяву, позивач виявив свою згоду на прийняття його на роботу за строковим трудовим договором та на припинення такого трудового договору по закінченню строку, на який він був укладений, а тому роботодавець не зобов'язаний був попереджати чи іншим чином інформувати позивача про майбутнє звільнення, оскільки йому і так відомий строк на який був укладений трудовий договір.

Так, наказом проректора з наукової роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 15 грудня 2015 року № 735-31 ОСОБА_4 було звільнено 31 грудня 2015 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору.

Колегія суддів вважає, що звільнення позивача відбулось у відповідності до вимог трудового законодавства, оскільки звільнення працівника з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України не передбачає попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці згідно з ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, а тому підстав для задоволення позову немає.

Крім того, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову, оскільки відповідачем в даній справі позивач вказав ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, хоча роботодавцем є саме університет, а ректор є посадовою особою університету до повноважень якої згідно з статутом належить призначення та звільнення з посади наукових працівників. Попри роз'яснення судом позивачу його процесуальних прав щодо залучення в якості відповідача належної особи, вимог до Київського національного університету імені Тараса Шевченка пред'явлено не було.

На підставі вказаного колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року залишити без змін.