розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа -ОСОБА_6, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням - однокімнатною квартирою АДРЕСА_1, зняти ОСОБА_5 з реєстрації за місцем проживання у вказаній квартирі в Октябрському районному відділі ДМС України в м. Полтаві.

Зазначала, що 16.02.1990 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_7 Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 добровільно виселився із квартири та одружився з іншою жінкою, разом з нею проживає у АДРЕСА_2

Посилаючись на те, що відповідач з 1998 року без поважних причини не проживає в квартирі, не несе жодних витрат з утримання житла і не цікавиться ним, просила позов задовольнити.

ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, просив усунути перешкоди в користуванні спірним житлом шляхом зобов'язання ОСОБА_4 забезпечити йому вільний доступу до квартири, надати можливість виготовлення дублікатів ключів від квартири.

Мотивував свої вимоги тим, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані він, як квартиронаймач, відповідач, їх донька та онука ОСОБА_9 Вказане жиле приміщення було виділене його батьку для проживання, після смерті батька в 1992 році його (ОСОБА_5.) вже намагалися виселити, але в судовому порядку за ним визнано право користування житлом. Після розірвання шлюбу з дружиною була домовленість, що ОСОБА_4 залишається з донькою проживати в квартирі, а він мав доступ до житла, допомагав сплачувати комунальні послуги, постійно з'являвся до квартири, періодично ночував. Проте, у вересні 2015 року він не зміг потрапити до житла, оскільки колишня дружина змінила замки.

Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від березня 2016 року в задоволенні первинного позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом видачі дубліката ключів та забезпеченні доступу до квартири.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду Полтави від 05 травня 2016 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати на сплату судового збору у розмірі 487,20 грн.

Друге речення другого абзацу рішення Октябрськського районного суду м. Полтави від 17 березня 2016 року викладено в наступній редакції: "Зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди, щодо користування ОСОБА_5 квартирою АДРЕСА_1 шляхом забезпечення вільного доступу до квартири, володіння та користування нею, надання можливості виготовлення дубліката ключів від квартири".

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2016 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від березня 2016 року та додаткове рішення Октябрськського районного суду м. Полтави від 17 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою у АДРЕСА_1 із літа 1998 року. В решті позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі основне та додаткове рішення місцевого суду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що порушення судом норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Керуючись ч. 5 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа -ОСОБА_6, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням призначити до судового розгляду.