розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про усиновлення, заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду із заявою про усиновлення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заяву мотивувала тим, що вона з 1986 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 На час укладання з ним шлюбу у чоловіка на утриманні був син ОСОБА_5, якого вона прийняла як рідну дитину і вважає своїм сином. Протягом 28 років вони мешкали разом, однією сім'єю. На теперішній час ОСОБА_5 проживає у м. Орша, Республіка Білорусь, проте вони підтримують родинні відносини, бажають спілкуватися безперешкодно, їздити один до одного як мати до сина і як син до матері. Крім того, вона бажає скласти заповіт саме на нього, як на рідного сина.

Виключно для укріплення родинних зв'язків між нею та повнолітнім ОСОБА_5 заявник просила задовольнити її заяву про усиновлення.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про усиновлення повнолітнього ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що заявник не надала належних доказів того, що вона може бути усиновлювачем, а також із того, що вона не відноситься до переліку осіб, передбачених ст. 212 СК України, які не можуть бути усиновлені.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 просила ухвалити рішення про усиновлення нею повнолітнього сина її чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_5

Відповідно до ст. 208 СК України у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.

Згідно з ч. 2 ст. 254 ЦПК України суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи з обов'язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.

Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, встановлених Сімейним кодексом України (2947-14) , суд розглядає справу в закритому судовому засіданні (ч. 3 ст. 254 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що суд, залучивши до участі у справі усиновлювану особу ОСОБА_5 в якості заінтересованої особи, жодного разу виклику на його адресу не направляв, розглянув справу, провівши єдине судове засідання.

Порушивши конституційні права на участь у судовому засіданні та не взявши до уваги вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, суд позицію та доводи ОСОБА_5 не з'ясував і не забезпечив йому можливість обґрунтувати свої твердження, що також унеможливлює встановлення фактичних обставин.

Вищевикладене свідчить, що суди попередніх інстанції припустилися порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до ст. 338 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.