розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах Запорізької міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Петрушенко Тетяна Іванівна, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко Анна Олександрівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання договорів та довіреності недійсними та витребування майна, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2016 року,

У квітні 2015 року прокурор Хортицького району м. Запоріжжя звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_12, 1941 року народження, де він був зареєстрований та проживав до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті спадкова справа не відкривалась, а рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2015 року вказану квартиру визнано відумерлою спадщиною та передано у власність територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28 лютого 2014 року спірну квартиру було передано в господарське відання МКП "Основание" для подальшого використання, але реєстраційна служба відмовила у державній реєстрації прав, оскільки право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2014 року, укладеного між ним та ОСОБА_4, яка у свою чергу цю квартиру придбала 11 березня 2014 року у ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_12 на підставі довіреності від 06 листопада 2013 року, тобто виданої уже після смерті ОСОБА_12

На підставі вказаного прокурор Хортицького району Запорізької області звернувся до суду з цим позовом в інтересах Запорізької міської ради.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2016 року, позов задоволено.

Визнано недійсною довіреність від 06 листопада 2013 року, посвідчену приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу та зареєстровану у реєстрі за № 1493, на підставі якої ОСОБА_12 уповноважив ОСОБА_6 або ОСОБА_7 розпоряджатися (в тому числі продати) за ціну та на умовах за його розсудом належну довірителю квартиру АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 11 березня 2014 року між ОСОБА_7, якій діяв від імені ОСОБА_12 на підставі довіреності від 06 листопада 2013 року, та ОСОБА_4, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстрованої у реєстрі за № 486.

Витребувано у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 та передано у власність територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати в частині витребування у нього квартири і ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних вимог.

У решті судові рішення не оскаржуються, а тому відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Судами встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вже після його смерті, 06 листопада 2013 року, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу посвідчив та зареєстрував у реєстрі під № 1493 довіреність від імені ОСОБА_12 на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6, якою було надано повноваження на розпорядження квартирою АДРЕСА_1.

07 листопада 2013 року ОСОБА_7 передоручив вищевказані повноваження ОСОБА_11, яка отримала в районній адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 з посиланням на втрату оригіналу.

11 березня 2014 року ОСОБА_7, діючи від імені ОСОБА_12 на підставі довіреності від 06 листопада 2013 року, продав спірну квартиру ОСОБА_4, яка у свою чергу продала її ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 29 липня 2014 року.

Фактична сторона справи заявником не оспорюється.

У пункті 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Установивши, що Запорізька міська рада, яка є власником спірної квартири на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2015 року, не мала наміру відчужувати належну їй квартиру, повноваженнями щодо її відчуження інших осіб не наділяла, суди дійшли обґрунтованого висновку, що майно, належне міській раді, вибуло з її володіння поза її волею, а відтак спірна квартира підлягає витребуванню у добросовісного набувача (ОСОБА_5.) у відповідності до вимог ст. 388 ЦК України.

Вказаний висновок судів відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з підстав, наведених у касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2016 року в частині витребування майна залишити без змін.