Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Банк Юнісон" про захист прав споживача, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати незаконними дії ПАТ "Банк Юнісон" по блокуванню поточних рахунків №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_2, що відкриті на її ім'я, зобов'язати відповідача зняти будь-які обмеження з цих рахунків і видати їй через касу банку кошти готівкою у розмірі 300 тис. грн.

В обґрунтування вказаних вимог, позивач зазначила, що вона відкрила у відповідача декілька поточних рахунків, у тому числі рахунки №№ НОМЕР_1 і №НОМЕР_2. Після відкриття цих рахунків вона декілька разів одержувала на них грошові кошти, доручала банку їх направлення на інші рахунки або знімала готівкою в касі банку.

У кінці жовтня 2015 року вона отримала лист, в якому відповідач просив надати документи, які б підтверджували джерела походжень грошових коштів та відповідність фінансового стану, що надходять на рахунки, відкриті на її ім'я. Позивач відповіді на це звернення не надала, оскільки вважала вимоги банку незаконними. 06 листопада 2015 року позивач випадково дізналась про блокування відповідачем її рахунків.

ОСОБА_4 вважає, що вказані дії банку є протиправними і такими, що грубо порушують її законні права та інтереси як споживача банківських послуг, а тому звернулась до суду з цим позовом.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 січня 2016 року було визнано незаконними дії ПАТ "Банк Юнісон" по блокуванню поточних рахунків №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_2, що відкриті на ім'я ОСОБА_4, починаючи з 06 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Згідно з Положенням про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року № 537 (537-2015-п) , Державна служба фінансового моніторингу України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон) визначені права спеціально уповноваженого органу, зокрема право приймати у випадках, передбачених цим Законом, рішення про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) фінансових (фінансової) операцій (операції) на строк, установлений цим Законом.

При цьому у п. 18 ч. 2 ст. 8 Закону визначено, що банк, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, зобов'язаний за рішенням спеціально уповноваженого органу, наданим з метою зупинення фінансової операції (фінансових операцій) як такої, що може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, зупиняти проведення або забезпечити моніторинг фінансової операції (фінансових операцій) відповідної особи в установленому законодавством порядку.

Обмін інформацією між банком та Державною службою фінансового моніторингу України з питань фінансового моніторингу здійснюється в електронному вигляді, шляхом обміну відповідними файлами з використання засобів захисту інформації, розроблених Національним Банком України.

Так, апеляційним судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження того, що зупинення видаткових операцій по картковому рахунку ОСОБА_4 було здійснено на виконання рішень Державної служби фінансового моніторингу України відповідачем надані роздруківки з файлів інформаційного обміну (а. с. 54, 55).

Крім того, під час перегляду справи в апеляційному порядку, відповідачем була надана відповідь Державної служби фінансового моніторингу України на запит ПАТ "Банк Юнісон", в якій було підтверджено прийняття та направлення до банку рішення від 06 листопада 2015 року про зупинення видаткових фінансових операцій за рахунками ОСОБА_4 на період з 06 листопада до 12 листопада 2015 року, та рішення від 12 листопада 2015 року про продовження зупинення видаткових операцій за цими рахунками на період з 13 листопада по 17 грудня 2015 року (а. с. 151-156).

На підставі вказаного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що банк при вчиненні оскаржуваних дій, діяв у межах та у відповідності до вимог Закону (1702-18) .

Твердження заявника, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване рішення лише на підставі відповіді Державної служби фінансового моніторингу України, не ознайомившись при цьому зі змістом цих рішень, на правильність висновків суду не впливає з огляду на наступне.

У статті 17 Закону визначено, що рішення про зупинення фінансових операцій Державною службою фінансового моніторингу України приймаються виключно у разі виникнення підозри.

Згідно з п. 32 ч. 1 ст. 1 Закону під підозрою розуміють припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи джерела походження активів пов'язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи пов'язані із вчиненням іншого суспільно небезпечного діяння, яке визначене Кримінальним кодексом України (2341-14) як злочин або за яке передбачені міжнародні санкції.

Інформацію, одержану Державною службою фінансового моніторингу України під час здійснення повноважень, визначених Законом, а також будь-яку інформацію, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванні тероризму та іншими незаконними фінансовими операціями, Законом віднесено до таємниці фінансового моніторингу (п. 40 ч. 1 ст. 1 Закону).

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ