головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л.,Карпенко С.О., Кадєтової О.В.,Мостової Г.І.,- розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,за касаційною скаргою Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" на заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2015 року та ухвалуколегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного судуКіровоградської області від 20 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (далі - ДП "Дирекція КГЗКОР") про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_6 посилався на те, що з 20 квітня 1987 року він був прийнятим на посаду токаря в автотранспортний цех ДП "Дирекція КГЗКОР", у 1995 році був переведений на посаду шліфувальника, а 16 березня 2015 року був звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказував, що відповідач при його звільненні не виплатив йому вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України, тобто всіх сум при звільненні. У зв'язку з цим на підставі ст. 117 КЗпП України відповідач зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. У зв'язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідача на свою користь невиплачену вихідну допомогу у розмірі 2 532,58 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 130,32 грн, а також зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати та сплачувати йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Заочним рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного судуКіровоградської області від 20 квітня 2016 року,позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Дирекція КГЗКОР" на користь ОСОБА_6 вихідну допомогу у розмірі 2 532,58 грн без визначення утримання податків та обов'язкових платежів невиплачену при звільненні, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день звернення до суду в сумі 10 130,32 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДП "Дирекція КГЗКОР" просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення вихідної допомоги, а також середнього заробітку за час затримки при звільненні по день звернення до суду скасувати, та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідачем при звільненні позивача не було виплачено вихідну допомогу, передбачену ст. 44 КЗпП України, що є обов'язком роботодавця, а, отже, підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день звернення до суду.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зауважив, що позивачеві виплачено вихідну допомогу у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , проте не виплачено середнього місячного заробітку згідно зі ст. 44 КЗпП України. У зв'язку з цим з роботодавця також стягнуто середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні.

Протеповністю погодитись в такими висновками апеляційного суду не можна виходячи з наступного.

Судами встановлено, що з 20 квітня 1987 року ОСОБА_6 був прийнятий на посаду токаря в автотранспортний цех ДП "Дирекція КГЗКОР", у 1995 році був переведений на посаду шліфувальника (а.с. 3-7).

16 березня 2015 відповідно до наказу ДП "Дирекція КГЗКОР" № 17/08-ос від 11 березня 2015 року ОСОБА_6 був звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 8-9).

ОСОБА_6 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (категорія 3) (а.с. 11).

Відповідно до п. 7 ст. 20, п. 1 ст. 22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 3, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, а саме у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

При звільненні ДП "Дирекція КГЗКОР" виплатило позивачу вихідну допомогу у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати згідно зі ст. ст. 20, 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте не виплатило середній місячний заробіток згідно зі ст. 44 КЗпП України. У зв'язку з цим ОСОБА_6 звернувся до суду.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та пп. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що мінімальна матеріальна компенсація, яка гарантована працівнику ст. 44 КЗпП України у разі його звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності, виплачується незалежно від виплаченої допомоги згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

У цій частині колегія суддів погоджується з висновками судів, а доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними й не відповідають вимогам закону.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду у частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому поза увагою апеляційного суду залишилось те, що здійснення відповідних розрахунків середнього заробітку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок).

Так, абз. 3 п. 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до п. 5 розділу IVПорядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розділу IVПорядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 розділу IV Порядку).

У порушення наведеного та вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що з 01 березня 2015 року на ДП "Дирекція КГЗКОР" згідно із наказом від 30 грудня 2012 року № 14/62 "Про роботу комбінату в умовах обмеженого фінансування", а також спільних постанов адміністрації підприємства та профспілкового комітету встановлено неповний триденний робочий тиждень (а.с. 56-66).

Отже, апеляційному суду слід правильно визначити кількість робочих днів, які можуть бути враховані при визначенні середньоденного заробітку працівника.

За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.