розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Служби безпеки України, третя особа - ОСОБА_5, про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача - право на повагу до честі та гідності на недоторканість ділової репутації, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_6, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив суд визнати недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права позивача - право на повагу до честі й гідності, на недоторканність ділової репутації, інформацію, поширену Службою безпеки України в особі радника Голови Служби безпеки України ОСОБА_5 08 квітня 2015 року під час брифінгу у прес-центрі Служби безпеки України, розташованому за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 35, наступного змісту:

"Ймовірні акції, які покликані дестабілізувати ситуацію як в столиці України, так і в інших містах. Це все проплачені акції. І сьогодні ми доповідаємо вам про те, що кошти надходять від так званого офісу колишнього Прем'єр-міністра України ОСОБА_4... І мета - дестабілізація суспільно-політичної ситуації в Україні, зробити все, щоби громадяни України не могли спокійно жити і працювати... Ці матеріали є зараз у розпорядженні наших слідчих, слідчі займаються. У нас є беззаперечні докази, і вони... є в матеріалах кримінального провадження, яке зараз проводиться". Зобов'язати Службу безпеки України спростувати зазначену вище недостовірну інформацію шляхом оголошення про ухвалене за цим позовом судове рішення з оголошенням резолютивної частини цього рішення не пізніш як через 10 днів після набрання законної сили рішенням суду у цій справі у прес-центрі відповідача на брифінгу (прес-конференції) з попереднім повідомленням представників засобів масової інформації про дату й місце такого брифінгу (прес-конференції).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, виключено з мотивувальної частини рішення висновки суду про недоведеність факту розповсюдження інформації, яка є предметом спору.

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Судами встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2015 року Службою безпеки України проводився брифінг, на якому виступав радник Голови Служби безпеки України ОСОБА_5 Брифінг проводився за присутності представників засобів масової інформації та телеканалів, в ході брифінгу велася відеозйомка.

За результатами проведеного брифінгу на офіційних сайтах ТОВ "Телерадіокомпанія "112-ТВ", ТОВ "5 КАНАЛ ТВ", Youtube було розміщено статті інформаційного характеру із посиланнями на виступ ОСОБА_5 на брифінгу 08 квітня 2015 року.

Позивач просив спростувати інформацію, поширену під час вказаного брифінгу, оскільки вважав її недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права - право на повагу до честі й гідності, недоторканість ділової репутації.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що інформація, яка є предметом оскарження, є оціночною та такою, що містить припущення, а не конкретні факти та висловлені обвинувачення.

Так, у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) , роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

За своїм змістом інформація, яку просить спростувати та визнати недостовірною позивач, містить словосполучення та звороти, які свідчать про її оціночне забарвлення, зокрема, "ймовірні акції", "так званого офісу", та не може трактуватись ні як повідомлення про певні фактичні дані, ні як посилання на конкретний склад злочину в діях позивача.

Більш того, в даній промові взагалі прямо не вказано на вчинення ОСОБА_4 протиправних дій, оскільки ОСОБА_5 повідомив, що "кошти надходять від так званого офісу колишнього Прем'єр-міністра України ОСОБА_4", проте не вказував на дії особисто позивача по фінансуванню акцій.

З урахуванням вказаного суди дійшли правильного висновку, що інформація, яка була озвучена на брифінгу 08 квітня 2015 року та викладена в інформаційних статтях та випусках новин є оціночною і не має стверджувального характеру і посилань на конкретні фактичні дані.

Також суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень обґрунтовано врахували положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, в якій зазначено, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Таким чином, ОСОБА_4, який був Прем'єр-міністром України, користується підвищеною увагою суспільства, зокрема, і щодо теперішньої його діяльності, слів та вчинків, а тому обійнявши цю посаду та здійснюючи політичну діяльність він фактично надав згоду бути як об'єктом політичного обговорення так і можливої різкої критики при оцінці його діяльності.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що суди першої (в незміненій частині) та апеляційної інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про відмову в задоволенні позову.