розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи який зазначила, що нею була отримана кредитна картка "Універсальна" із встановленим на ній кредитним лімітом у розмірі 8 000 грн.

06 квітня 2015 року ОСОБА_4 зателефонувала на гарячу лініюПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі -ПАТ КБ "ПриватБанк") з проханням заблокувати картку.

Оператор гарячої лінії ПАТ КБ "ПриватБанк" заблокував кредитну картку та повідомив про залишок коштів на рахунку у розмірі 5 693 грн 51 коп.

Звернувшись 15 квітня 2015 року до відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" для відновлення своєї картки, виявилось, що шахрайським шляхом із заблокованої картки були здійснені перекази грошових коштів у розмірі 5 689 грн 33 коп. на невідомі номери телефонів.

У своїх зверненнях до Головного управління ПАТ КБ "ПриватБанк" та до правоохоронних органів ОСОБА_4 просила провести перевірку, яким чином відбулися операції зі списання коштів із заблокованої картки, однак вмотивованих відповідей на звернення вона не отримала.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 5 693 грн 51 коп. та судовий збір.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач всупереч умовам договору не повідомила банк про втрату кредитної картки та мобільного телефону, номер якого був вказаний у договорі як контактний (фінансовий).

Доводи особи, яка звернулась з касаційною скаргою, про те, що судами не враховано того факту, що відповідальність про ризик збитків від здійснення операцій за електронними платіжними засобами користувача несе банк з часу звернення користувача до банку з проханням щодо блокування картки, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 липня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг. Згідно з цим договором позивач отримала дві платіжні картки: одну для виплати заробітної плати, другу кредитну, з встановленим кредитним лімітом в розмірі 80 000 грн.

У подальшому у зв'язку з закінченням терміну дії кредитної картки, 29 жовтня 2013 року позивачу була видана нова кредитна картка "Універсальна" № НОМЕР_1.

02 грудня 2014 року позивач подала банку анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій надала свою згоду на те, що анкета-заява заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона зобов'язалася виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанка.

06 квітня 2015 року ОСОБА_4 зателефонувала на сервісний номер ПАТ КБ "ПриватБанк" "3700" з телефону № НОМЕР_2 і попросила заблокувати кредитну картку № НОМЕР_1. Оператор повідомила про залишок кредитних на рахунку у сумі 5 693 грн 51 коп. і блокування кредитної картки.

Про втрату кредитної картки та мобільного телефону, номер якого був вказаний у договорі як контактний (фінансовий), ОСОБА_4 банк не повідомила, заблокувати кредитний рахунок вона теж не просила.

15 квітня 2015 року позивач звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання нової кредитної картки.

У цей же день їй стало відомо, що 09 квітня 2015 року з використанням дистанційного платіжного засобу MobileBankin, шляхом направлення CMC повідомлень з фінансового телефону, з рахунку позивача було ініційовано 33 перекази коштів на поповнення мобільних номерів: НОМЕР_3 на загальну суму 1 020 грн 10 коп. (у тому числі банку - 10 грн 01 коп..), НОМЕР_4 на суму 4 671 грн 30 коп. (у тому числі комісія банку - ' н.), всього з картрахунку позивача було списано банком кредитних коштів у розмірі 5 691 грн 40 коп.

За постановою Слідчого відділу Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 2015 року кримінальне провадження, зареєстроване в єдиному реєстрі досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4, було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ознак кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог пункту 1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Картки, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в СМС-повідомлені, ПІН-коду, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі /ніку/, MobileBankm або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року залишити без змін.