Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Харківської обласної організації Національної спілки Художників України про відшкодування майнової шкоди,

за касаційною скаргою Харківської обласної організації Національної спілки Художників України, подану головою правління ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Харківської області від 13 травня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Харківської обласної організації Національної спілки Художників України про відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03 лютого 2015 року на належний йому автомобіль ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_2, який був припаркований біля будинку по АДРЕСА_1 впала покрівля будинку (шифер). В результаті падіння шиферу було пошкоджено дах автомобіля, лобове скло та двері пасажирського автомобіля на правій передній стороні. Дані пошкодження виникли у зв'язку з падінням шиферу з даху вказаного житлового будинку, про що свідчать залишки шиферу навкруги автомобіля та велика частина уламків шиферу на лобовому склі. Автомобілю завдано значних пошкоджень, що призвело до повної неможливості його експлуатації. Дана інформація була зафіксована слідчим СВ Дзержинського РВ ГУМВС України в Харківській області у протоколі огляду місця події від 03 лютого 2015 року, який був складений у відповідності до норм КПК України (4651-17) та в присутності понятих. З метою фіксування факту пошкодження він звернувся до балансоутримувача Харківської обласної організації спілки художників України вказаного будинку для складання акту пошкоджень. 04 лютого 2015 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про вжиття термінових заходів, щодо проведення ремонтних робіт даху та інших пошкоджень житлового будинку, та притягнення до відповідальності винних осіб. На початку грудня 2014 року мешканці житлового будинку по АДРЕСА_1 звертались до балансоутримувача даного будинку, повідомляли про те, що будинок знаходиться в поганому стані, яке загрожує здоров'ю та життю мешканців та перехожих. 10 грудня 2014 року Державною архітекетурно-будівельною інспекцією України у Харківській області був проведений огляд житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі якого архітектурно-будівельна інспекція встановила, що даний будинок знаходиться у критичному стані. Отже, відповідач не належним чином виконує свої обов'язки по утриманню житлового будинку АДРЕСА_1, не проводить поточний та капітальний ремонт, також не проводить передбачені законом перевірки стану житлового будинку, що призвело до аварійної ситуації - пошкодження автомобіля через падіння з даху будинку шиферу.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 березня 2016 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з Харківської обласної організації національної спілки Художників України на користь ОСОБА_4 відшкодування майнової шкоди в розмірі 20 443 грн 59 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 травня 2016 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 березня 2016 рокув частині стягнення майнової шкоди змінено та стягнуто з Харківської обласної організації національної спілки Художників України на користь ОСОБА_4 відшкодування майнової шкоди в розмірі 16 398 грн 53 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі голова правління Харківської обласної організації Національної спілки Художників України - ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині стягнення заподіяної шкоди в розмірі 16 398 грн 53 коп та стягнення судового збору, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційноїінстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач ОСОБА_4 є власником автомобілю ВАЗ-21101 державний номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 9).

Згідно з протоколом огляду місця події від 03 лютого 2015 року, складеного у відповідності до ст.ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України слідчим СВ Дзержинського РВ ГУМВС України в Харківській області старшим лейтенантом Сагайдаком М.І., згідно з поясненнями слідчого Сагайдака М.І. до протоколу огляду місця події від 03 лютого 2015 року, слідчим було проведено 03 лютого 2015 року огляд місця події на підставі повідомлення про подію.

В ході огляду місця події було встановлено, що 03 лютого 2015 року на автомобіль ВАЗ 2110 чорного кольору з державним номерним знаком НОМЕР_2, який був припаркований належним чином в належному місці, біля будинку по АДРЕСА_1, впала покрівля будинку (шифер).

В результаті падіння шиферу було пошкоджено дах автомобіля, лобове скло та передні пасажирські двері автомобіля з правої сторони (а. с. 10-13).

04 лютого 2015 року позивач звернувся із заявою до Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про вчинення правопорушення (а. с. 14).

04 лютого 2015 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про вжиття термінових заходів, щодо проведення ремонтних робіт даху та інших пошкоджень житлового будинку, та притягнення до відповідальності винних осіб (а. с. 15).

У відповідь на вказаний лист відповідач надіслав ОСОБА_4 лист від 20 лютого 2015 року, у якому зазначив, що житловий будинок АДРЕСА_1, знаходиться на балансі Національної спілки художників України. Будівля знаходиться у задовільному стані, суттєві порушення відсутні. Після звернення про пошкодження машини був проведений огляд покрівлі будівлі та слідів пошкодження не виявлено (а. с. 16).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, не заперечується відповідачем, що Національна спілка художників України є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1, у м. Харкові.

Відповідно до звіту № 30/15 дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля НОМЕР_1, складеного суб'єктом оціночної діяльності 24 листопада 2015 року, майновий збиток внаслідок пошкодження вказаного автомобілю складає 20 443 грн. 59 коп (а. с. 22-44).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є балансоутримувачем житлового будинку по АДРЕСА_1, у м. Харкові, зобов'язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі, зокрема, вказаного будинку, шляхом прийняття та вжиття відповідних заходів.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення шкоди в цій частині, а в іншій частині залишає рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції включив до розрахунку експерта ПДВ 4 045,06 грн, однак у випадку не проведення фактичного ремонту, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.

Згідно ст. 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто наявність складу делікту та протиправних дій, вини завдавача шкоди.

Відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов'язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичними особами на управління майном, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно з п. 1.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17 травня 2005 року (z0927-05) , та п. 1.1.8.6. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10 серпня 2004 року (z1046-04) , балансоутримувач зобов'язаний виконувати роботи по ремонту шиферної покрівлі.

Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми в розмірі 16 398 грн 53 коп.

Однак, суд апеляційної інстанції не повністю погодився з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З роз'яснень викладених у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) вбачається, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Як убачається з матеріалів справи, що згідно кошторису що є додатком до експертного дослідження, до розрахунку експерта включені ПДВ 4 045 грн 06 коп.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок спеціаліста не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, що виникають з надання послуг щодо проведення відновлювального ремонту.

Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту, або проведення його особою, яка не платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановили, що Національна спілка художників України будучи балансоутримувачем житлового будинку по АДРЕСА_1, у м. Харкові, зобов'язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі, зокрема, вказаного будинку, шляхом прийняття та вжиття відповідних заходів.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення шкоди в частині, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що не має підстав для включення зазначеної суми у розрахунок спричиненої шкоди, оскільки на час розгляду справи ремонтні роботи не проведені, крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що послуги по ремонту, заміщенню, відтворенню пошкодженого об'єкта позивача будуть здійснені у платника податку на додану вартість.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 березня 2016 року яке змінене в частині рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 травня 2016 року.

Доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Харківської обласної організації Національної спілки Художників України, подану головою правління ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 березня 2016 року в незміненій його частині та рішення апеляційного суду Харківської області від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.