головуючого Дьоміної О.О., суддів: Демяносова М.В., Ситнік О.М., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер", треті особи: Харківське міське управління юстиції, Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", про припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Харківської області від 4 травня 2016 року, додаткове рішення апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом про припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 липня 2015 року за результатами проведення аукціону між позивачем та ПАТ Банк "Меркурій" було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № 1, 1-го поверху № 1-12, 2-го поверху №14-22, в літ."А-2" загальною площею 330,8 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Після цього йому стало відомо, що дане нерухоме майно знаходиться у володінні відповідача - ТОВ "Компанія "Партнер".

Позивач вказував, що спірне нерухоме майно вибуло з його володіння без його волі, відповідач придбав дане майно у незаконному порядку, а тому ТОВ "Компанія "Партнер" є недобросовісним набувачем.

Крім того, позивач зазначає, що державний реєстратор, будучи обізнаним про наявність в реєстрі запису про право власності на спірний об'єкт іншої особи, безпідставно присвоїв спірному об'єкту нерухомості новий індивідуальний номер, та, як наслідок, незаконно зареєстрував право власності за відповідачем.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2016 року позов ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" (далі - ТОВ "Компанія "Партнер"), треті особи: Харківське міське управління юстиції, Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", задоволено частково.

Витребувано у ТОВ "Компанія "Партнер" (код ЄДРПОУ: 32564195) на користь позивача - ОСОБА_7 - майно: нежитлові приміщення підвалу № 1, 1-го поверху 1-12, 2-го поверху № 14-22 в

літ. "А-2", АДРЕСА_1, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 108136063101, які також зазначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наступним чином - нежитлове приміщення підвалу № І; 1-го поверху №1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3", АДРЕСА_1, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 11542463101.

Припинено право власності та будь-які інші пов'язані та похідні речові права ТОВ "Компанія "Партнер" на нежитлові приміщення підвалу № І; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ."А-3" загальною площею 340,8 кв. м,

АДРЕСА_1, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 11542463101.

Закрито розділ № 11542463101, як такий, що помилково відкритий на нежитлові приміщення підвалу № 1, 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3", загальною площею 340,8 кв. м, по АДРЕСА_1, зареєстровані за ТОВ "Компанія "Партнер".

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22697743 від 8 липня 2015 року, 16:04:39, приватний нотаріус Вахрушева О.О., Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область щодо реєстрації права власності ТОВ "Компанія "Партнер" на нежитлове приміщення підвалу № І; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3", загальною площею 340,8 кв. м, АДРЕСА_1, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11542463101, номер запису про право власності 10331273, без поновлення записів про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Зобов'язано державного реєстратора прав - приватного нотаріуса Вахрушеву О.О., Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область - внести запис про скасування державної реєстрації права власності

ТОВ "Компанія "Партнер" на нежитлове приміщення підвалу № І; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3", загальною площею 340,8 кв. м, АДРЕСА_1, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11542463101, номер запису про право власності 10331273, без поновлення запису про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 4 травня 2016 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2016 року провадження в частині позовних вимог ОСОБА_7:

- про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"

від 20 квітня 2011 року про відкриття розділу та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення підвалу № І; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3" АДРЕСА_1,;

- про зобов'язання уповноваженого державного реєстратора виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно розділ (розділи) та усі відомості цього розділу на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення підвалу № І; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3", загальною площею 340,8 кв. м., за адресою:

- про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22697743 від 08 липня 2015 16:04:39, приватний нотаріус Вахрушева О.О., Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область щодо реєстрації права власності ТОВ "Компанія "Партнер" на об'єкт, номер запису про право власності 10331273, без поновлення записів про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав;

- про зобов'язання державного реєстратора прав - приватного нотаріуса Вахрушеву О.О. - внести запис про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Компанія "Партнер" на об'єкт, номер запису про право власності 10331273, без поновлення запису про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав, закрито як щодо таких, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Додатковим рішенням апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2016 року заяву представника ТОВ "Компанія "Партнер" - КуценкоОлега Володимировича - задоволено.

Ухвалено додаткове рішення, а саме:

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь

ТОВ "Компанія Партнер" (м. Харків, пров. Університетський, 1, ЄДРПОУ 32564195, р/р 26008036200400 АТ "УкрСиббанк", м.Харків, МФО 351005, Свід. № 28311384, ІПН № 325641920303) 9 378 грн 60 коп. у якості компенсації судових витрат у виді судового збору за подання апеляційної скарги.

Скасовано вжиті ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 4 листопада 2015 року заходи забезпечення позову у вигляді:

- накладення арешту на нерухоме майно: нежитлові приміщення № 1,

1-го поверху, № 1-12, 2-го поверху № 14-22 в літ. "А-2",

АДРЕСА_1, які також зазначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наступним чином: нежитлове приміщення підвалу № І; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3", АДРЕСА_1;

- заборони відповідачу - ТОВ "Компанія "Партнер" та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам розпоряджатися вказаним нерухомим майном, змінювати, вчиняти будь-які інші фактичні та юридичні дії щодо нежитлових приміщень підвалу № 1, 1-го поверху, 1-12, 2-го поверху

№ 14-22 в літ. "А-2", АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просила суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі відповідають вимогам вказаних вище норм процесуального права.

Судами встановлено, що 28 січня 2008 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № 1, 1-го поверху № 1-12, 2-го поверху № 14-22, в літ. "А-2" загальною площею 330,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

28 січня 2008 року між ОСОБА_12 та АКБ "Меркурій" було укладено іпотечний договір стосовно об'єкта, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту. 29 грудня 2009 року право власності було зареєстровано за ПАТ банк "Меркурій" (договір від 27 лютого 2009 року № 685).

31 липня 2015 року за результатами проведення аукціону між позивачем та ПАТ Банк "Меркурій" було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № 1, 1-го поверху № 1-12, 2-го поверху № 14-22, в літ. "А-2" загальною площею 330,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" з 7 липня 2006 року було орендарем частини об'єкту - а саме нежитлового приміщення 1-го поверху в літ."А-2" площею 105,5 кв.м, по АДРЕСА_1 (орендодавець на той час - власник ОСОБА_11).

ОСОБА_11 було повідомлено усіх орендарів про намір продати належні йому нежитлові приміщення, однак жоден з орендарів не скористався своїм правом пріоритетного покупця і об'єкт було продано ОСОБА_12.

ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" звернулося до Київського районного суду м. Харкова з позовом про переведення на себе прав та обов'язків покупця та визнання права власності на об'єкт.

10 жовтня 2008 року заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова (скасованим пізніше ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 вересня 2009 року) даний позов було задоволено. Але в результаті подальшого розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року у справі № 2-1055/10/17 (залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 серпня 2010 року) вищезазначений позов ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" було залишено без задоволення.

Посилаючись на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2008 року (скасованого пізніше ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 вересня 2009 року), 28 жовтня 2008 року ТОВ Компанія з управління активами "Форвард" уклало без нотаріального посвідчення угоду з ТОВ "Декуріон" договір купівлі-продажу об'єкта.

13 листопада 2008 року рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 29/506-08 визнано дійсним вищезазначений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28 жовтня 2008 року між ТОВ Компанія з управління активами "Форвард" та ТОВ "Декуріон" та визнано право власності за останнім.

8 грудня 2008 року КП "Харківське міське БТІ" було зареєстровано за ТОВ "Декуріон" право власності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2010 року у справі № 29/284-10, винесеною за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ банк "Меркурій" (на той час іпотекодержатель об'єкта), вищезазначене рішення Господарського суду Харківської області по справі № 29/506-08 від 13 листопада 2008 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 29/284-10 (№ 29/506-08) від 2 березня 2011 року вищевказану постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2010 року у справі № 29/284-10 залишено без змін.

ПАТ банк "Меркурій" не зверталося до відповідних установ державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (на той час КП "Харківське міське БТІ") з наміром внести відповідний запис про скасування державної реєстрації права власності за неналежними власниками.

17 вересня 2009 року ТОВ "Декуріон" передало спірні приміщення в іпотеку відповідачу - ТОВ "Компанія "Партнер" - в забезпечення виконання зобов'язань перед ТОВ "Компанія "Партнер".

31 січня 2011 року ТОВ "Компанія "Партнер" в зв'язку з невиконанням ТОВ "Декуріон" зобов'язань за договором переоформило на себе право власності на об'єкт, у результаті чого отримало свідоцтво від 31 січня 2011 року № 5-236 (далі - Свідоцтво).

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 16 ЦПК України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Суд першої інстанції не врахував вказані вимоги закону і розглянув в одному провадженні позовні вимоги, що виникають із цивільних відносин (припинення права власності, витребування майна), а також вимоги, які підлягають розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , оскільки питання щодо внесення змін в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно має публічно-правовий характер.

Так, звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_7 просив, зокрема:

- зобов'язати державного реєстратора прав - приватного нотаріуса Вахрушеву О.О. - внести запис про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Компанія "Партнер" на об'єкт, номер запису про право власності 10331273, без поновлення запису про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 20 квітня 2011 року про відкриття розділу та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення підвалу №І; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3" по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11542463101, реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 33475928);

- зобов'язати уповноваженого державного реєстратора виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно розділ (розділи) та усі відомості цього розділу на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення підвалу № І; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3", загальною площею 340,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11542463101, та закрити реєстраційний розділ Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу 11542463101.

Закриваючи провадження у справі в частині вказаних позовних вимог ОСОБА_7, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки фактично позивач просив усунути порушення його прав власності, які виникли у сфері публічно-правових відносин, що суперечить засадам як цивільного, так і адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року № 6-1593цс16, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом з цим висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо предмета та підстав позову про витребування майна та припинення права власності є передчасним у зв'язку з наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_7 просив витребувати у ТОВ "Компанія "Партнер" на його користь об'єкт нерухомого майна та припинити право власності ТОВ "Компанія "Партнер" та припинити будь-які інші пов'язані та похідні речові права, та права третіх осіб на вказаний об'єкт, посилаючись на норми ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Згідно зі ст. ст. 330, 387, 388 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Добросовісним визнається набувач, який не знав і не міг знати про те, що він придбає майно в особи, яка не мала права його відчужувати.

Таким чином, віндикація застосовується за позовом неволодіючого власника до особи, яка після набуття власником права власності на спірне майно заволоділа ним без належних правових підстав.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент отримання ТОВ "Компанія "Партнер" спірного майна у власність, позивач, на відміну від ПАТ Банк "Меркурій", не мав на спірне майно відповідного права.

Отже, у порушення вимог ст. 32, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України районний суд неналежним чином вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі, не здійснив передбачені ч. 4 ст. 10 ЦПК України заходи з метою сприяння позивачу у вчиненні певних процесуальних дій та не роз'яснив наслідки їх не вчинення.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не встановив які правовідносини склалися між сторонами, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, чи порушені діями відповідачів права позивача, а обмежився тільки висновком про відсутність належних доказів та зазначив склад осіб, які беруть участь у справі, тобто фактично не вирішив спір по суті.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України (254к/96-ВР) одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Звертаючись з касаційною скаргою ОСОБА_8 посилалася на те, що факт заволодіння спірним майном порушує її права, вона є співвласником майна та має рівні з позивачем права, оскільки шлюб між нею та ОСОБА_7 укладено 24 серпня 2005 року, а спірне майно набуто 31 липня 2015 року, тобто є придбаним у шлюбі та є об'єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до п. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно.

Крім того, зазначала, що її права порушено оскільки спільне майно було придбано особою, яка заволоділа ним безпідставно та не мала права його відчужувати, а тому відповідач не є законним власником спірного об'єкту, а згідно висновків Верховного Суду України, які є обов'язковими для врахування в силу ч. 2 ст. 214, ст. 360-7, ч. 4 ст. 355 ЦПК України, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року № 6-146цс16 майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У зв'язку з цим вважає, що відповідач не є законним власником спірного об'єкту, оскільки придбаний в особи, яка заволоділа ним безпідставно та не мала права його відчужувати.

Положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в касаційному порядку судових рішень.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Аналіз зазначених норм ЦПК України (1618-15) у взаємозв'язку з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дає підстави про право на касаційне оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.

З урахуванням викладеного доводи, на які посилається відповідач у своїх запереченнях про те, що ОСОБА_8 не має права на оскарження судових рішень не заслуговують на увагу, оскільки суд при відкритті касаційного провадження, виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дійшов висновку про те, що оскаржуваними рішеннями вирішено питання про права ОСОБА_8, як дружини позивача.

Відповідно до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя регулюється положеннями статті 65 СК України.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Такі висновки зазначені в постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року № 6-1327цс15.

Однак, вирішуючи спір, суди належним чином не перевірили чи є ОСОБА_7 єдиним власником майна, чи належить вказане майно до спільної власності подружжя та не обговорили питання про залучення ОСОБА_8 до участі у справі. При цьому, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 10 ЦПК України не здійснив заходи з метою сприяння позивачу у вчиненні певних процесуальних дій та не роз'яснив наслідки їх не вчинення.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення в частині позовних вимог про припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2016 року скасувати.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2016 року, рішення апеляційного суду Харківської області від 4 травня 2016 року та додаткове рішення апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про припинення права власності та витребування з чужого незаконного володіння скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2016 року в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, зобов'язання державного реєстратора вчинити дії - залишити без змін.