Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Укрінбанк", треті особи: відділ державної виконавчої служби Святошинського району м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучеренко Наталія Петрівна, служба у справах дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним та таким, що не підлягає виконанню, за касаційними скаргами ОСОБА_6, яка діє через представника ОСОБА_7, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року та ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_9, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2016 року,

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недійсним та таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований у реєстрі за № 3293, вчинений на підставі договору іпотеки від 30 вересня 2008 року.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року, позов задоволено частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 782 837,65 грн.

ОСОБА_6, діючи через свого представника, подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, вказуючи на те, що вона придбала зазначену квартиру у процесі виконання оспорюваного напису нотаріуса, отже суди при ухваленні цих судових рішень вирішили питання про її права та інтереси. А тому, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що законний представник ОСОБА_9 - ОСОБА_8, вважаючи, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року вирішено питання про права та інтереси його доньки, яка проживає у квартирі АДРЕСА_1, придбаній її бабусею ОСОБА_6, оскаржив це рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2016 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_8, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_9, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року відмовлено, скаргу повернуто заявнику.

Вважаючи, що ця ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального права, законний представник ОСОБА_9 - ОСОБА_8 подав касаційну скаргу на цю ухвалу апеляційного суду та просить скасувати її і передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги представника ОСОБА_6 законного представника ОСОБА_9 необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Так, колегія суддів вважає, що апеляційний суд у відповідності до вимог 292 ЦПК України (1618-15) обґрунтовано відмовив у прийнятті апеляційної скарги законного представника ОСОБА_9 - ОСОБА_8 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року, оскільки судом не було вирішено питання про права та обов'язки неповнолітньої ОСОБА_9 Судом було встановлено, що ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована лише у липні 2014 року, тобто через 2 роки після ухвалення судового рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, крім того, вона не є власником цієї квартири або її частини.

Також, встановивши правовідносини, що склалися між сторонами, колегія суддів вважає, що відхиленню підлягає й касаційна скарга представника ОСОБА_6, оскільки заявником обрано неналежний спосіб захисту її прав та інтересів.

У частині 1 ст. 661 ЦК України визначено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Отже, ОСОБА_6 для захисту своїх прав та інтересів має можливість подати до суду позов за наявності обставин, передбачених ст. 661 ЦК України.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє через представника ОСОБА_7, відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_9, відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.