розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання іпотечного договору припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, на рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила:

- визнати припиненим іпотечний договір від 05 вересня 2008 року № 830/27/14-3/29/8-069, укладений між нею та акціонерним комерційним банком "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), у забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором від 05 вересня 2008 року;

- виключити з державного реєстру іпотек запис від 05 вересня 2008 року, внесений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Семенюк М.М. за реєстровим № 1314, про державну реєстрацію обтяження майнових прав на нежитлові будівлі, а саме - адміністративну будівлю, площею 1 183,00 кв. м, та інших будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 2139700,0 кв. м, кадастровий № НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження майна запис від 05 вересня 2008 року, внесений цим же нотаріусом за реєстровим № 1315 про накладення заборони на відчуження вищезазначеного нерухомого майна.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що 05 вересня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 100 000,00 дол. США зі сплатою 15 % річних строком до 03 вересня 2018 року.

Цього ж дня у забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, за умовами якого остання, як майновий поручитель, передала в іпотеку банку вищевказане нерухоме майно, яке належало їй на праві власності.

Позивачка вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, після смерті якого банк звернувся до суду з позовом до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки, та рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2012 року, позов ПАТ "Укрсоцбанк" було задоволено, надано банку право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги за кредитним договором на суму заборгованості у розмірі 895 433 грн 68 коп.

Посилаючись на те, що за життя ОСОБА_6 сумлінно виконував свої обов'язки за кредитним договором, після його смерті ці зобов'язання припинилися, а тому заявлені банком вимоги є безпідставними, ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилено, рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 61, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, та врахувавши роз'яснення, викладені у абз. 4, 5 п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) , виходили з того, що після смерті позичальника його правонаступники прийняли спадщину, яка поділена згідно договору про поділ спадкового майна на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкова ради від 25 травня 2010 року № 112/13, проте рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2012 року, яке набрало законної сили, було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а тому дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання іпотечного договору припиненим.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів, зокрема, і рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2012 року, яке набрало законної сили, та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.