Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1977 по 1988 роки вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2004 році у сина почався психічний розлад здоров'я. З 2009 року він є інвалідом другої групи безстроково. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 5 червня 2012 року ОСОБА_6 визнаний недієздатним; її призначено його опікуном.

Посилаючись на те, що відповідач відмовляється доглядати та лікувати сина, і останній знаходиться на її повному утриманні, позивач просила стягнути з ОСОБА_5 аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі 5 000 грн, починаючи з 1 листопада 2015 року.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання непрацездатного сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з 5 листопада 2015 року довічно.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та встановивши, що син ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, хворіє на психічну хворобу, потребує постійного медикаментозного лікування і потребує матеріальної допомоги, а відповідач може надавати таку допомогу, оскільки має постійне місце роботи, обіймаючи посаду начальника відділу спеціальних технологій та отримуючи заробітну плату, розмір якої за період з 1 липня по 31 грудня 2015 року склав 129 551 грн 50 коп., суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача з відповідача ј частини від його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з 5 листопада 2015 року довічно.

Такий висновок судів ґрунтується на правильно встановлених у справі обставинах та вимогах закону.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.