розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Чернігівська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 16 червня 2016 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, та остаточно просила зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні належною їй земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом:

- демонтування огорожі від т. И до т. З розміром 0,16 м, демонтування огорожі від т. К до т. Л розміром 0,39 м та відновлення межових знаків від т. И до т. Л встановленням огорожі у відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня 2016 року № 20-15;

- демонтування хвіртки до домоволодіння за адресою АДРЕСА_2; яка приварена до металевого стовпа, що знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1;

- стягнути з відповідачки на її користь 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок тривалого порушення прав користування, володіння та розпорядження земельною ділянкою та понесені нею судові витрати по справі на проведення експертизи у розмірі 2 385 грн 73 коп. і витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що висновком судової експертизи було підтверджено, що відповідачка протиправно заволоділа частиною належної їй земельної ділянки та порушує її право на вільне безперешкодне користування нею. Також безпідставно приваривши до належного їй стовпа та воріт хвіртку, ОСОБА_5 позбавила можливості позивачку відремонтувати ворота або їх замінити, оскільки внаслідок деформації воріт, останні майже не виконують свої функції.

Зважаючи на вищевказане, та посилаючись на те, що такими діями відповідачки їй було завдано моральних страждань у вигляді болю, гніву та обурення у зв'язку з безпідставними звинуваченнями її перед сусідами та поданням на неї значної кількості безпідставних заяв до різних інстанцій, ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2016 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_4 права користування майном, шляхом зобов'язання ОСОБА_5 демонтувати (відокремити) вхідну хвіртку до домоволодіння АДРЕСА_2, з приналежними їй конструктивними елементами, від опорного металевого стовпу вхідних воріт до домоволодіння АДРЕСА_1.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, скасовано рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2016 року в частині вирішення позову про зобов'язання ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні належною їй земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом демонтування хвіртки до домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, яка приварена до металевого стовпа, що знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1; в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь держави судового збору у сумі 551 грн 20 коп.; в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 170 грн понесених витрат на правову допомогу та 1 175 грн 24 коп. витрат на проведення експертизи, та відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні належною ОСОБА_4 земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом демонтування огорожі від т. И до т. З розміром 0,16 м., демонтування огорожі від т. К до т. Л розміром 0,39 м та відновлення межових знаків від т. И до т. Л встановленням огорожі у відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня 2016 року № 20-15 в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось та не було предметом перегляду суду апеляційної інстанції, а тому на предмет законності і обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї ОСОБА_5, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача демонтувати (відокремити) вхідну хвіртку до домоволодіння АДРЕСА_2, з приналежними їй конструктивними елементами, від опорного металевого стовпу вхідних воріт до домоволодіння АДРЕСА_1, виходив з того, що опорний металевий стовп вхідних воріт до домоволодіння АДРЕСА_1 є їх невід'ємним конструктивним елементом та перебуває в особистій власності ОСОБА_4, до якого прикріплена вхідна хвіртка до домоволодіння відповідачки, чим порушуються права позивачки, а тому відповідно до приписів ст. ст. 321, 391 ЦК України, такі перешкоди підлягають усуненню.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, належним чином оцінивши як висновок судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня 2016 року № 20-15, складений судовим експертом ОСОБА_6, так і пояснення експерта ОСОБА_6 у судовому засіданні суду першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про недоведеність позивачкою того факту, що причиною деформації належних їй металевих воріт та їх нормального функціонування є наявність привареної до них хвіртки відповідачки, та що вказана хвіртка позбавляє можливості позивачку взагалі відремонтувати ворота або ж замінити їх на нові, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного.

При цьому судом апеляційної інстанції вмотивовано зазначено, що хвіртка ОСОБА_5 установлена на вході на належну їй земельну ділянку, а тому цією хвірткою не можуть чинитися перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_4

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ