розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про встановлення факту проживання та визнання договору іпотеки й додаткового до нього договору недійсними за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на те, що з 15 червня 2003 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 У цьому шлюбі у них народились діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначала, що разом з чоловіком і дочками вони проживають у АДРЕСА_2. 20 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк") та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500 тис. доларів США з кінцевим строком повернення до 19 лютого 2018 року. Також 20 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої банк надав йому кредит у розмірі 350 тис. доларів США. Згодом вона дізналась, що 20 лютого 2008 року між банком, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього, було укладено договір іпотеки, предметом якої були будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка, на якій він розташований. 15 жовтня 2009 року між банком, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору іпотеки. 11 серпня 2011 року ПАТ "Кредитпромбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки - зазначені будинок та земельну ділянку.

Вважала, що договір іпотеки та додатковий договір до нього є недійсними, оскільки на момент їх укладення у цьому будинку проживали та мали право користуватися їх з ОСОБА_6 малолітні діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Крім того, вказані договори були вчинені без попередньої згоди органу опіки та піклування.

Ураховуючи наведене, позивачка просила встановити факт проживання малолітньої ОСОБА_4 в будинку, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 1, на момент укладення та посвідчення іпотечного договору від 20 лютого 2008 року та визнати цей договір та додатковий договір до нього недійсними, вилучити з Державного реєстру речових прав записи про іпотеку домоволодіння, про іпотеку земельної ділянки, про обтяження домоволодіння, про обтяження земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року, позов ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, задоволено.

Встановлено факт проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2, на момент укладення та посвідчення іпотечного договору від 20 лютого 2008 року, укладеного між ВАТ "Кредитпромбанк", ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 735.

Визнано недійсним іпотечний договір від 20 лютого 2008 року, укладений між ВАТ "Кредитпромбанк", ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 735.

Визнано недійсним додатковий договір № 2 від 15 жовтня 2009 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 20.02.2008 року, укладений між ВАТ "Кредитпромбанк", ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 1703.

Вилучено з Державного реєстру речових прав записи про іпотеку домоволодіння, про іпотеку земельної ділянки, про обтяження домоволодіння, про обтяження земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до вимог чинного законодавства місцем проживання дитини є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, право на користування яким їй надано законом. Оскільки право користування жилим приміщенням, яке є предметом іпотеки, мають малолітні діти, передача такого приміщення в іпотеку без попередньої згоди органу опіки та піклування є порушенням вимог закону.

Проте повністю погодитись із такимивисновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що з 15 червня 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народились діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

20 лютого 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500 тис. доларів США з кінцевим строком повернення до 19 лютого 2018 року.

Також 20 лютого 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_6 укладено додаткову угод до кредитного договору, за умовами якої банк надав йому кредит у розмірі 350 тис. доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цими договорами 20 лютого 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк", ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, предметом якої були будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка, на якій він розташований.

15 жовтня 2009 року між ВАТ "Кредитпромбанк", ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору іпотеки.

27 вересня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитом, за умовами якого ПАТ "Кредитпромбанк" відступив ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Підписуючи оспорений договір іпотеки, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтверджено, що особи, які підписали цей договір від іпотекодавців, мають всі необхідні права та повноваження для підписання цього договору та повного розпорядження майном - предметом іпотеки; майно - предмет іпотеки є їх власністю, не є об'єктом судового спору та може бути вільно реалізоване; вони (іпотекодавці) вільні від будь-яких зобов'язань перед третіми особами з приводу майна - предмета іпотеки.

Також, ОСОБА_6 20 лютого 2008 року своїм письмовим повідомленням, власноруч підписаним, засвідчив той факт, що інформація, наданим на розгляд кредиту у ВАТ "Кредитпромбанк", є достовірною.

Крім того, відповідно до довідки, виданої дільницею по експлуатації житла № 913 Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва від 6 вересня 2006 року № 342 на час укладення іпотечного договору в житловому АДРЕСА_2 проживають і прописані 2 особи, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до паспортних даних ОСОБА_3 вона була зареєстрована та проживала за іншою адресою, ніж місцезнаходження предмету іпотеки, а саме: АДРЕСА_1.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають. Члени сім'ї пов'язані між собою: спільним життям її членів; взаємною матеріальною і моральною підтримкою; взаємним вихованням ними одне одного, насамперед підростаючого покоління; взаємозв'язок членів сім'ї спільними правами і обов'язками; спільним використанням доходів і веденням домашнього господарства.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не осягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Діти, які не є власниками майна, що належить на праві власності їх батькам набувають права користування таким майном в силу прямого припису Закону (ст. ст. 3, 176 СК України, ст. 405 ЦК України). При цьому дане право не залежить від фактичного стану сімейних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Суди, з урахуванням наведеного, встановили факт проживання малолітньої ОСОБА_4 у спірному будинку на момент укладення договору іпотеки, не врахувавши при цьому, що проживання малолітньої особи з батьками є фактичною обставиною, яка не потребує встановлення.

Крім того, за змістом чч. 1, 2, 4 ст. 12 Закону України від 2 червня 2005 року "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти. Для здійснення таких правочинів потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Вирішуючи категорію справ за позовами в інтересах дітей провизнання недійсними договорів іпотеки, обґрунтованими порушенням ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" (або цього ж Закону в редакції Закону України від 21 грудня 2010 року № 2823-VI (2823-17) "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" залежно від моменту виникнення спірних правідносин), судам необхідно в кожному конкретному випадку:

1) перевіряти на момент укладення оспорюваного договору наявність у дитини права користування житловим приміщенням, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (наприклад, довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловій площі, серед яких зазначено й дитину) або на законі (стаття 29 ЦК України); за відсутності реєстрації дитини в спірному приміщенні на момент укладення оспорюваного договору з'ясовувати наявність у дитини іншого місця проживання;

2) ураховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло - предмет іпотеки при укладенні оспорюваних договорів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-214цс15, від 27 січня 2016 року № 6-1055цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими загальними судами при застосуванні таких норм права.

За змістом ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

Вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору іпотеки) заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року № 6-589цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими загальними судами при застосуванні таких норм права.

Суди у порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України наведене не врахували, не дали оцінку тому, чи на момент укладення договору іпотеки малолітні особи фактично проживали у будинку, який є предметом іпотеки, а, відтак, їх висновки про те, що право на користування спірним житлом мали малолітні діти, та дійшли до передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлено, їх судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.