Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Маляренка А.В., Леванчука А.О.,Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фармз ІІ" про визнання права власності на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд визнати за ним право власності на вирощений ним у 2015 році урожай кукурудзи, що знаходиться на земельних ділянках площами 6,9931 га та 3,4966 га, що розташовані в адміністративних межах Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області, які належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області 28 грудня 2011 року, та на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого Демківською сільською радою Драбівського району Черкаської області 16 листопада 2002 року. Вказував, що весною 2015 року він власними коштами та особистою працею виконав весь комплекс польових робіт для посіву зерна кукурудзи з метою отримання врожаю. У вересні 2015 року з листа від ТОВ "Атлантик Фармз-ІІ" дізнався, що всі посіви, насадження, плоди, продукція є власністю ТОВ "Атлантик Фармз-ІІ", і відповідно найближчим часом ними будуть вжиті заходи по збору врожаю.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на вирощений ним урожай рослин кукурудзи в 2015 році, який знаходиться на земельній ділянці площею 6,9931 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована в адміністративних межах Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області, яка належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області 28 грудня 2011 року та на земельній ділянці площею 3,4966 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована в адміністративних межах Демківської селищної ради Драбівського району Черкаської області, яка належить ОСОБА_6 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_3, виданого Демківською сільською радою Драбівського району Черкаської області 16 листопада 2002 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2016 року рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником земельних ділянок площами 6,9931 га та 3,4966 га, що розташовані в адміністративних межах Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області, які належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області 28 грудня 2011 року, та державного акта на право приватної власності на землю, виданого Демківською сільською радою Драбівського району Черкаської області 16 листопада 2002 року.

Вказані земельні ділянки були передані в оренду ТОВ "Атлантик Фармз ІІ" відповідно до договорів оренди: від 05 травня 2006 року, укладеного з ОСОБА_6, та від 06 вересня 2006 року, укладеного з ОСОБА_7 Вказані договори зареєстровані у книзі записів державних актів на право власності на земельну ділянку та на право користування землею, що підтверджується відомостями Держгеокадастру України у Драбівському районі Черкаської області та укладені строком на 18 років (а. с. 73, 74).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позивач є власником спірних земельних ділянок, відповідач ними не користувався впродовж 20142015 років, а тому ОСОБА_6 своїми силами посіяв там кукурудзу, урожай якої є його власністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд керувався тим, що спірні земельні ділянки передані в оренду та позивач отримує за них орендну плату.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до суду із позовами про визнання недійсними договорів оренди.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 14 травня 2013 року та рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 17 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Судовими рішеннями встановлено необґрунтованість позовних вимог та недоведеність позивачем порушення його прав, які б давали підстави для визнання договорів недійсними.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та врахувавши, що договори оренди земельних ділянок, на яких здійснений посів кукурудзи, недійсними не визнані, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 333, 336, 337, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.