головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Ситнік О.М., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", треті особи: ОСОБА_7, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", про визнання права на відшкодування заборгованості, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - на рішення апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернулася з указаним позовом, посилаючись на те, що 29 грудня 2014 року між ОСОБА_7 та Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк") укладений договір банківського вкладу, відповідно до якого ОСОБА_7 вніс на депозит банку 12 000 доларів США строком до 30 січня 2015 року. 15 січня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за договором банківського вкладу від 21 грудня 2014 року, укладеним між ОСОБА_7 та ПАТ "Енергобанк". Відповідно до умов договору від 15 січня 2015 року ОСОБА_6 отримала право вимоги на частину вкладу у сумі 5 200 доларів США. Про заміну сторони у зобов'язанні ОСОБА_7 письмово повідомив відповідача. 09 квітня 2015 року позивачка звернулася до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Енергобанк" про надання інформації щодо порядку виплати належних їй коштів у розмірі 5 200 доларів США. Однак жодної відповіді позивачка не отримувала. Оскільки право вимоги за договором вкладу виникло до введення тимчасової адміністрації, позивачка має право на отримання вкладу.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право на відшкодування заборгованості за вкладом у розмірі 5 200 доларів США за договором № ДФ-121294-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків у кінці строку, укладеного 29 грудня 2014 року між ОСОБА_7 та ПАТ "Енергобанк".

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2016 року рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзіпредставник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 29 грудня 2014 року між ОСОБА_7 та ПАТ "Енергобанк" в особі відділення №1 у м. Жидачів укладено договір № ДФ-121294-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків у кінці строку на суму 12 000 доларів США.

15 січня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за вказаним договором № ДФ-121294-1302 про строковий банківський вкладу з виплатою відсотків у кінці строку (далі Договір відступлення права вимоги), на частину вкладу у розмірі 5 200 доларів США, розміщеного на вкладному рахунку (а. с. 12, 13, 8, 9).

Відповідно до п. 1.6 договору відступлення права вимоги моментом переходу права вимоги первісного кредитора до боржника за основним договором до нового кредитора є момент підписання цього договору сторонами.

16 січня 2015 року ОСОБА_7 повідомив уповноважену особу ПАТ "Енергобанк" про укладення договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за договором № ДФ-121294/1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків у кінці строку від 29 грудня 2014 року та надав всі дані нового вкладника. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про відступлення права вимоги з відміткою банку (відділення № 1 ПАТ "Енергобанк" в м. Жидачів) про одержання (а. с. 11).

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 12 лютого 2015 року за № 96 "Про віднесення ПАТ "Енергобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.02.2015 р. за № 29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк".

11 червня 2015 року у ПАТ "Енергобанк" було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації з призначенням ліквідатора згідно з постановою правління Національного банку України від 11 червня 2015 року № 370.

На неодноразові звернення ОСОБА_6 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" щодо повернення належного їй вкладу з виплатою відсотків відповіді не отримала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вкладник фізична особа (у тому числі фізична особа підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, правильно зазначив, що у рішенні суду першої інстанції відсутні висновки про те, яким чином пов'язано дану вимогу позивача, заявлену до банку, із способом захисту її права на повернення коштів за договором банківського вкладу, право вимоги до якої перейшло на підставі ст. 512 ЦК України, та чи поновить саме по собі визнання за позивачем права на відшкодування заборгованості за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порушене право позивача на його отримання, без пред'явлення позову про стягнення коштів за договором банківського вкладу до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, відповідно до п. 2.5.1 договору банківського вкладу від 21 грудня 2014 року визначено, що клієнт не має права вимагати часткового отримання суми вклади, що унеможливлює отримання відступленої частини вкладу.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване.